1. Загальні положення
1.1. Ця Методика розроблена з метою реалізації основних завдань Державіаадміністрації, визначених Положенням, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 № 1526, а також створення умов для ефективної реалізації Правил сертифікації суб’єктів, що надають послуги з аеронавігаційного обслуговування, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 22.01.2007 № 42 і зареєстрованих Міністерством юстиції України 7 лютого 2007 року за № 104/13371 (далі – Правила).
1.2. Методика конкретизує механізми сертифікації, що витікають із Правил та встановлює єдиний підхід до розуміння, підготовки, представлення та розгляду документації, яка застосовується в сертифікаційному процесі суб'єктів, що надають послуги з аеронавігаційного обслуговування (далі – провайдери).
1.3. Методика максимально поєднує в собі підходи Європейської організації з безпеки аеронавігації (Євроконтролю) в частині, що стосується процесу сертифікації провайдерів в рамках реалізації проекту „Єдине Європейське Небо” та імплементації директиви Європейської Комісії від 20.12.2005 №2096/2005 щодо встановлення єдиних вимог до надання аеронавігаційного обслуговування у повітряному просторі країн-членів Євросоюзу.
1.4. В рамках цієї Методики реалізуються практичниі рекомендації, які направлені на вдосконалення системи нагляду за безпекою польотів при організації повітряного руху (далі – ОрПР) та впровадження провайдерами систем управління безпекою.
1.5. Методика застосовується відповідними фахівцями Державіаадміністрації, які здійснюють сертифікацію провайдерів, а також безпосередньо провайдерами з метою упорядкування внутрішніх організаційних процедур підготовки до сертифікації та її проведення.
1.6. Нормативні посилання
При розробці цієї Методики використовувались такі нормативно-правові акти та матеріали:
1.7. Визначення
У цих Правилах терміни мають такі значення:
1.8. У цій Методології скорочення мають такі значення:
|
ECIP |
- Європейський план конвергенції та імплементації; |
| ІСАО |
- Міжнародна організація цивільної авіації; |
|
LCIP |
- національний план конвергенції та імплементації; |
| ОрПР |
- організація повітряного руху. |
2. Загальні засади сертифікаційного процесу
2.1. З метою забезпечення ефективної реалізації державної політики нагляду за безпекою польотів цивільної авіації провайдери підлягають сертифікації Державіаадміністрацією.
2.2. Провайдер повинен мати відповідний чинний сертифікат, якщо він надає послуги, як мінімум, в одному з викладених нижче напрямах загального повітряного руху:
Детальне представлення видів аеронавігаційного обслуговування, які підлягають сертифікації, наведено в додатку 1 до Правил.
2.3. На аеродромі може бути декілька провайдерів, кожен з яких надає послуги за окремими видами аеронавігаційного обслуговування різного спрямування, що зазначені в додатку 1 до Правил. У такому випадку, кожен провайдер, як юридична особа, повинен отримати сертифікат щодо надання таких послуг за процедурою, встановленою Правилами.
Зазначені сертифікати можуть бути визнаними як сертифікати служб, які функціонують в межах аеропортового комплексу відповідно до Правил сертифікації цивільних аеропортів України. В доповнення, такі сертифікати підтверджують відповідність встановленим вимогам в рамках сертифікації аеродромів відповідно до Правил сертифікації цивільних аеродромів України.
2.4. Відповідно до вимог Правил забезпечення польотів повітряних суден будь-яких видів і конструкцій за вищенаведеними напрямами без сертифіката, виданого Державіаадміністрацією, забороняється.
2.4.1. У разі, коли провайдер до набуття чинності Правилами вже здійснював діяльність у сфері аеронавігаційного обслуговування та продовжує її здійснювати, Державіадміністрація може тимчасово зняти заборону на надання послуг з аеронавігаційного обслуговування без сертифіката, яка передбачена пунктом 2.3 Правил, на період часу, необхідного для сертифікації провайдера.
Однак таке звільнення від виконання вимог пункту 2.3 Правил не повинно перевищувати період - 1 рік від дати набрання чинності цими Правилами.
2.5. Для отримання сертифіката провайдер повинен відповідати вимогам, що зазначені в розділі 3 Правил.
2.6. Сертифікаційний процес представляє собою комплекс заходів, які повинні бути виконаними як представниками Державіаадміністрації так і провайдером. Процедура сертифікації провайдерів повинна бути максимально орієнтованою на отримання достатнього обсягу фактів, які дають змогу зтверджувати, що обслуговування, яке надається провайдером відповідає встановленим вимогам, є відкритим, прозорим та безпечним.
2.6.1. Метою сертифікації є отримання запевнення в тому, що:
2.6.2. Основний процес сертифікації провайдерів складається із таких основних етапів:
1) Подання заявки провайдером з метою отримання сертифіката;
2) Процес прийняття Державіаадміністрацією заявки провайдера;
3) Підготовка та планування оцінки провайдера;
4) Аналіз документації, представленої провайдером;
5) Оцінка провайдера через проведення сертифікаційної перевірки;
6) Формування висновків сертифікаційного процесу;
7) Видача сертифіката.
2.7. Сертифікаційний процес не повинен мати дискримінаційний характер по відношенню до провайдерів у повітряному просторі України.
2.8. В рамках сертифікації провайдерів Державіаадміністрація повинна вживати заходів, направлених на отримання доказів того, що провайдер веде активну роботу із впровадження відповідних вимог з безпеки при ОрПР.
2.9. Аудитний процес, започаткований Положенням повинен бути основним інструментом поточної відповідності провайдера встановленим вимогам і має бути інкорпорованим в процес сертифікації, як його складова.
3. Загальні вимоги до провайдерів
3.1. Загальні вимоги до провайдерів визначаються розділом 3 Правил та розподіляються за такими напрямками:
3.1.1. Специфічні вимоги до забезпечення обслуговування повітряного руху, а саме:
3.1.2. Специфічні вимоги до забезпечення аеронавігаційною інформацією, а саме:
3.1.3. Специфічні вимоги до забезпечення звязку, навігації та спостереження, а саме:
3.2. Провайдери повинні вживати максимально можливих заходів для відповідності вимогам, які визначаються Правилами.
3.3. З метою досягнення гнучкості процесу сертифікації відповідність провайдера вимогам Правил в ході сертифікації може бути розглянутою за такими двома ключовими напрямками:
3.3.1. Повна відповідність провайдера встановленим вимогам
Повна відповідність провайдера встановленим вимогам характеризується отриманням достатнього обсягу доказів за всіма пунктами розділу 3 Правил.
3.3.2. Відповідність провайдера за умов тимчасового звільнення від виконання певних вимог, які не мають прямого впливу на безпеку обслуговування
3.3.2.1. За виробничої необхідності, провайдер в ході сертифікації може ініціювати запит до Державіаадміністрації щодо виділення певних категорій вимог Правил, які можуть бути предметом окремого розгляду та мати специфічні умови по їх впровадженню чи отриманню тимчасового звільнення від їх виконання на момент проведення сертифікації.
Відповідно, до таких категорій вимог належать:
3.3.2.2. Інші вимоги Правил підлягають обов’язковому виконанню на момент сертифікації (якщо інше не передбачено Правилами) і не можуть мати специфічних умов по їх впровадженню чи отриманню тимчасового звільнення.
3.4. Специфічні умови, визначені Державіаадміністрацією в ході сертифікації підлягають обов’язковому включенню у відповідну графу додатку до сертифіката, передбаченого Правилами.
4. Конкретизація загальних вимог до провайдерів в рамках сертифікаційного процесу
В даному розділі представлено конкретизовані роз’яснення щодо ключових вимог до провайдерів, які визначені загальними позиціями в Правилах. Зазначені роз’яснення, в більшості випадків, окрім деталізації наведеної в Правилах, доповнюють загальні вимоги, пояснюючи їх сутність та є спрямованими на орієнтування провайдера в частині обсягів підготовки доказів відповідності, які будуть надаватись до Державіаадміністрації в ході сертифікаційного процесу.
4.1. Технічна та операційна компетентність і можливості (п.3.1.1 Правил)
4.1.1. В рамках технічної та операційної комптентності провайдер відповідно до обсягів його обслуговування повинен мати технічну інфраструктуру, яка враховує цілі та задачі, які визначаються Європейським планом конвергенції та імплементації із урахуванням національних потреб, що відображаються в національному плані конвергенції та імплементації.
Провайдери, які мають невеликі обсяги обслуговування повинні бути орієнтованими на першочергові задачі та мати технічну інфраструктуру, направлену на реалізацію послуг відповідно до їх потреб та інтенсивності польотів в регіоні їх розташування.
4.1.2. Секторизація повітряного простору у зоні відповідальності провайдерів повинна відповідати вимогам з безпеки та ефективності і гарантувати відсутність фактів перевантаження персоналу ОрПР відповідно до пропускної здатності, визначеної у встановленому порядку.
4.2. Організаційна структура та управління (п.3.1.2 Правил)
4.2.1. Провайдер повинен мати детально задокументовану внутрішню організаційну структуру. Документ, який відображатиме структуру провайдера повинен чітко і однозначно відображати структурні одиниці, обов’язки та відповідальність керівного складу щодо безпеки, якості, охорони і захисту, фінансів та людських ресурсів. В доповнення до данної документації необхідно включити інформацію щодо розподілення відповідальності керівного складу відносно технічних та операційних аспектів.
4.2.2. Повинні бути представленими процедури провайдера, які визначають механізм делегування повноважень та підпису відповідним посадовим особам провайдера у випадках, передбачених виробничою необхідністю (відрядження, відпустки і т.д.).
4.2.3. Розподілення відповідальності між фахівцями різних рівнів провайдера повинно бути чітко задокументованим у вигляді посадових обов’язків та мати відповідний процес супроводження і внесення змін. Не повинно бути дублювання обов’язків та відповідальності у різних підрозділах провайдера. Повинна бути представленою схема відносин і звітності між структурними підрозділами провайдера.
4.2.4. Провайдер також повинен представити інформацію стосовно його зовнішньої діяльності, порядку організації та прийняття участі в діяльності міжнародних авіаційних організаціях (нарадах, семінарах і т.д.) та документ, який дає право на здійснення такої діяльності (наприклад: статут, угоди, контракти і т.д.).
4.2.5. Додатково провайдер повинен представити інформацію стосовно персоналу із урахуванням наступних критеріїв:
4.2.6. Бізнес-план провайдера:
4.2.6.1. На даний момент відсутні стандарти щодо формування бізнес-плану для провайдерів. Однак, на ринку існує безліч варіантів формування зазначеного документу. Для формування бізнес-плану в сфері аеронавігаційного обслуговування провайдерам слід керуватися таким основним підходом:
4.2.6.2. Провайдер повинен гарантувати, що бізнес-план представляє інтегровані плани, що поєднують технічні/операційні проекти з асоційованими людськими та фінансовими ресурсами (інвестиціями).
4.2.6.3. Як частина бізнес-плану, провайдер повинен чітко встановити ключові задачі після їх консультацій з користувачами. Як правило, такі ключові задачі визначаються на 5 – річний термін. Для визначення таких задач провайдер може використовувати:
для якості обслуговування (а саме - пропускної здатності та затримок) інформацію по очікуваному прогнозу пропускної здатності на наступні 5 років та затримкам, що готується Євроконтролем (LCIP);
для безпеки польотів, відповідні вимоги, визначені Положенням в частині встановлення індикаторів та цілей безпеки з метою визначення операційних індикаторів характеристик безпеки;
для цінової ефективності – відсутні типові показники, цілі та задачі на європейському рівні. Однак, провайдерам рекомендовано посилатись на відповідні звіти по аналізу характеристик (Performance Review Report (PRR)) та цінової ефективності в сфері ОрПР (ATM Cost-Effectiveness (ACE)), в яких присутні вищезазначені показники.
4.2.6.4. Бізнес-план повинен використовуватись, як один із основних доказів в сертифікаційному процесі провайдера.
4.2.7. Річний план
4.2.7.1. Річний план повинен деталізувати відповідні елементи бізнес-плану на наступний рік. В ньому повинні реалізуватись відповідні зміни чи доповнення до бізнес-плану.
4.2.7.2. Провайдер повинен гарантувати, що річний план представляє інтегровані плани, що поєднують національні і регіональні технічні/операційні проекти, а також їх вплив на пропускну здатність, затримки та безпеку польотів. Елементи LCIP повинні бути застосованими як базис. Рекомендовано, щоб річний план був адресованим сукупності аспектів в частині, що стосуються людських та фінансових ресурсів необхідних для його реалізації. Окрема увага повинна бути виділеною для аспектів ключових індикаторів з якості та рівня обслуговування, а також безпеки польотів. В даному ракурсі повинен відображатись взаємозв’язок із бізнес-планом.
4.2.7.3. Інформація провайдера по очікуваному короткотерміновому фінансовому становищу в річному плані повинна бути орієнтованою на дві основні цілі:
4.3. Управління безпекою та якістю (п.3.1.3 Правил)
4.3.1. Управління безпекою
4.3.1.1. Процеси управління безпекою в сфері діяльності провайдерів регламентуються відповідним переліком національних нормативно-правових актів. До цього переліку відносяться такі основні документи:
4.3.1.2. На базі вищезазначених документів провайдер повинен мати відповідні механізми управління безпекою на всіх рівнях надання обслуговування.
Зазначені механізми / процеси повинні бути чітко описані в Керівництві із управління безпекою польотів провайдера відповідно до встановлених вимог в даному напрямку.
4.3.1.3. Докази наявності та ефективності функціонування системи управління безпекою провайдера можуть бути отриманими за допомогою відповідних опитувальників, які визначаються Положенням чи можуть бути окремо підготовленими в рамках сертифікаційного процесу.
4.3.2. Система управління якістю
Провайдер повинен надати об’єктивні докази, які підтверджують наявність системи якості в підприємстві відповідно до основних вимог, встановлених Правилами. В ході проведення сертифікації провайдера, Державіаадміністрація може виконати перевірку якості функціонування окремих елементів системи якості. Така перевірка може бути виконаною і на етапі реалізації аудитів з безпеки, результати якої можуть бути долученими до сертифікаційної справи.
4.3.3. Операційні керівництваостіних П
4.3.3.1. Провайдер в рамках сертифікаційного процесу повинен надати докази того, що персонал, який залучений до надання відповідних послуг має чітко та ясно викладені керівництва. Керівництва повинні представляти собою конкретні описи процедур надання обслуговування, чітко визначаючи певні типові алгоритми (порядок) дій персоналу у відповідних ситуаціях. Керівництва можуть поєднувати декілька видів обслуговування, якщо такі види обслуговування мають спільний стандарт чи процедуру реалізації.
4.3.3.2. В ході сертифікації Державіаадміністрація повинна отримати від провайдера копії контрольних екземплярів таких керівництв з метою їх аналізу та долучення до сертифікаційної справи.дміністрація повинна отримати від провайдера копії контрольних екземплярів таких керівництв з метою
4.4. Охорона і захист (п. 3.1.4 Правил)
Докази наявності та функціонування системи охорони і захисту відповідно до основних вимог, визначених Правилами, можуть бути представленими провайдером у вигляді відповідного керівництва із управління системою охорони і захисту в підприємстві. Зазначене керівництво могло б деталізувати та узагальнити в системному значенні всі процеси провайдера, направлені на досягнення ефективності функціонування зазначеної системи та навести типові підходи протидії несанціонованим втручанням в діяльність провайдера при наданні відповідних видів обслуговання.
4.5. Людські ресурси (п. 3.1.5 Правил)
В ході проведення сертифікації провайдер повинен продемонструвати докази наявності людських ресурсів, політики стосовно відбору, працевлаштування персоналу та підтримання його кваліфікації.
Додатково, на момент сертифікації провайдером повинна бути представлена інформація стосовно поточних планів підвищення кваліфікації персоналу безпосередньо залученого до надання відповідних послуг, включаючи перелік навчальних закладів / центрів підготовки, які в офіційному порядку сертифіковані чи визнані придатними для проведення зазначеної підготовки.
4.6. Якість обслуговування (п. 3.1.8 Правил)
4.6.1. Провайдер може бути визнаний таким, що відповідає положенням відкритості і прозорості забезпечення обслуговування, якщо існують фактичні докази того, що:
4.6.2. Доказами відповідності у вищезазначеному напрямку для Державіаадміністрації можуть бути:
4.6.3. Плани дій у разі непередбачених обставин
Провайдер повинен продемонструвати усіма доступними засобами наявність зазначених планів, вказавши при цьому їх статус та практичні приклади перевірки ефективності у встановлений Правилами період. Копії контрольних екземплярів можуть бути долученими до сертифікаційної справи.
4.7. Вимоги до звітування
4.7.1. Окрім вимог щодо звітування, що зазначаються Правилами в даному напрямку, слід зазначити наступне:
4.7.2. Провайдер повинен мати визначений зміст річного звіту, який може бути доступним для оприлюднення. На даний момент, відсутні конкретні стандарти стосовно зазначеного змісту. Таким чином, провайдер повинен самостійно визначити зміст річного звіту для оприлюднення та погодити його з Державіаадміністрацією. В ході сертифікації, провайдер повинен представити докази фактів оприлюднення річних звітів у відповідності до визначеного змісту та принципів прозорості і відкритості в обслуговуванні.
4.8. Специфічні вимоги до забезпечення обслуговування повітряного руху (п.3.2 Правил)
Докази в частині підтвердження реалізації специфічних вимог до забезпечення обслуговування повітряного руху повинні бути основаними на досягненні відповідності із основними документами, переліченими в розділі 4.3 цієї Методики. Правила досить чітко формують позиційні відображення конкретних вимог. Провайдер при підготовці до сертифікації повинен використовувати максимально можливий обсяг доказів відповідності вимогам Правил в даному напрямку. Державіаадміністрація, при перевірці представленої документації може застосовувати результати аудитів з безпеки, які можуть свідчити про відповідний рівень відповідності інформації, представленої провайдером встановленим вимогам.
Особлива увага при формуванні доказів повинна бути сконцентрована на питаннях, пов’язаних із розподіленням відповідальності за управління безпекою в підприємстві, підготовці персоналу в сфері управління безпекою та практичних прикладах реалізації мінімальних процедур - як складових системи управління безпекою.
4.8.1. Конкретні аспекти реалізації специфічних вимог
4.8.1.1. Безпека при обслуговуванні. Система управління безпекою (далі - СУБ)
Оцінка ефективності та наявності СУБ провайдера в ході сертифікаційного процесу може бути здійснена через аналіз відповідних напрямків та процесів діяльності провайдера, саме:
а) управління безпекою:
- забезпечення формалізованого, чіткого та дієвого підходу до систематичного управління безпекою згідно з відповідальністю, визначеною для забезпечення ОрПР;
- управління всіма процесами в рамках ОрПР;
- формування політики з безпеки в підприємстві;
б) визначення відповідальності з безпеки:
- забезпечення чіткого розподілу відповідальності між усіма суб’єктами, які беруть участь в ОрПР в адміністративному та функціональному напрямах;
- наявності відповідальних менеджерів провайдера з питань розвитку та функціонування СУБ, які є незалежними в структурі підприємства у відношенні до підпорядкованих підрозділів (структурних одиниць, які є елементами СУБ);
- наявності механізмів звітності між відповідальними менеджерами провайдера та відповідальним підрозділом Державіаадміністрації;
в) пріоритетності аспектів безпеки у відношенні до питань комерційного, операційного, соціального та іншого характерів;
г) забезпечення мінімізації ризику при ОрПР;
ґ) забезпечення якісно підготовленого та мотивованого персоналу для виконання визначених посадових обов’язків;
д) оцінки ризику та його зменшення:
- забезпечення комплексної оцінки ризику та вжиття заходів із його зменшення у відношенні до всіх елементів системи ОрПР;
- забезпечення оцінки з безпеки всіх змін в системі ОрПР;
е) наявності механізму чіткого систематизованого документування, що забезпечить чітке поєднання з політикою з безпеки польотів в підприємстві та супроводження функціонування відповідних систем в підприємстві;
є) наявності адекватного та задовільного підтвердження того, що обслуговування, яке надається в міжнародному масштабі, є безпечним;
ж) наявності механізмів, направлених на безперешкодне та якісне розслідування причин, які спричинили негативний вплив на функціонування системи ОРПР чи окремих її елементів, а також методів їх попередження в майбутньому;
з) наявності та забезпечення постійного процесу у провайдера, направленого на удосконалення ОРПР.
Більш деталізований перелік питань, які заслуговують уваги під час визначення наявності та ефективності СУБ наведено в Керівництві для аудитів в системах управління безпекою (додаток 10 до підпункту 2.2.3.11.4 та додаток 15 до підпункту 4.1.17 Положення).
4.8.1.2. Керівництво із управління безпекою
Одним із основних документів провайдера, який описує структуру СУБ та основні її процеси є Керівництво із управління безпекою. Під час аналізу цього документу в ході сертифікаційного процесу слід звертати увагу на його структурні позиції. Структура Керівництва із управління безпекою повинна бути орієнтованою на такі позиції:
1) Назва документа та його юридичний статус;
Документ, що описує систему управління безпекою, повинен мати назву та бути затвердженим відповідно;
2) Процедура контролю документа;
3) Сфера застосування системи управління безпекою
Сфера застосування СУБ має бути чітко визначеною. Необхідне відображення списку усіх складових системи організації повітряного руху, до яких застосовується СУБ;
4) Політика з безпеки та ціліПолітика з безпеки повинна:
5) Організаційна структура та відповідальність
Даний розділ повинен:
6) Індикатори з безпеки та цілі доповідей про події з безпеки при ОрПР;
7) Внутрішні процедури підприємства, направлені на реалізацію обов’язкової
системи доповідей про події з безпеки;
8) Внутрішні процедури підприємства, направлені на реалізацію добровільної
системи доповідей про події з безпеки;
9) Процедури «зворотнього зв’язку» в реалізації добровільної системи доповідей
про події з безпеки;
10) Процедури, пов’язані із розслідуванням подій з безпеки (включаючи внутрішні
розслідування, ініційовані підприємством при необхідності);
11) Процедури внутрішнього інспектування в підприємстві;
12) Процедури повідомлення Державіаадміністрації про події з безпеки при
ОрПР;
13) Процедури з аналізу даних стосовно безпеки при ОрПР;
14) Процедури повідомлення Державіаадміністрації про результати аналізів
з безпеки, досліджень, виконаних в межах підприємства;
15) Процедури стосовно встановлення та відстеження мінімального рівня безпеки
при ОрПР;
16) Процедури стосовно постійних заходів для удосконалення безпеки при ОрПР:
17) Процедури оцінки безпеки, включаючи нормативно-правове забезпечення
процесу оцінки безпеки. Управління ризиками, включаючи процеси запевнення
контролю за ризиком;
18) Процедури планування, оцінки та впровадження змін в системі ОрПР;
19) Процедури моніторингу (аналізу та супроводження) впроваджених змін;
20) Процедури моніторингу безпеки в підприємстві;
21) Процедури досліджень в частині, що стосуються аспектів безпеки при ОрПР;
22) Процедури оцінки компетентності персоналу, залученого до управління
безпекою;
23) Процедури підприємства по роботі із зовнішніми постачальниками послуг
в частині, що стосується оцінки аспектів безпеки при користуванні такими
послугами;
24) Процедури реагування підприємства на непередбачені події (аварійні ситуації
і т.д.);
25) Процедури документування ключових процесів в підприємстві, включаючи
опис основних наявних баз даних, принципів їх застосування і т.д.;
26) Вимоги до проходження та зберігання документації, пов’язаної із управлінням
безпекою в підприємстві
27) Процедури стосовно періодичної підготовки персоналу підприємства стосовно
аспектів, пов’язаних із управлінням безпекою;
28) Процедури контролю за програмами підготовки персоналу підприємства;
29) Процедури контролю відповідності підприємства сертифікаційним вимогам
та інформування Державіаадміністрації про зміни в підприємстві, які можуть
мати відношення до процесу сертифікації та сертифікаційних вимог;
30) Процедури повідомлення Державіаадміністрації про:
Вищенаведений перелік інформації, яка підлягає включенню в Керівництво із управління безпекою є мінімальним. Провайдер може ініціювати внесення додаткової інформації, якщо це практично доцільно і обгрунтовано.
4.8.2. Особливості впровадження та функціонування систем управління безпекою провайдерів з невеликими обсягами надання обслуговування
4.8.2.1. В контексті структури аеронавігаційної системи України слід зазначити про факт існування диференціації провайдерів за обсягами надання обслуговування. Очевидно, що провайдери, які мають невеликі обсяги за відповідними напрямками надання обслуговування не можуть в повній мірі забезпечити виконання вимог Правил, наприклад в сфері створення цілісної і незалежної в структурі системи управління безпекою польотів при ОрПР. У такому разі, з метою досягнення гнучкості в сертифікаційному процесі необхідно застосовувати нижченаведені принципи з метою досягнення класифікації провайдерів за обсягами надання обслуговування.
Провайдерами з невеликими обсягами обслуговування (далі – невеликі провайдери) можуть бути провайдери, які:
1) забезпечують обслуговування тільки на одному аеродромі;
2) не забезпечують диспетчерське обслуговування підходу окремо від обслуговування, яке надається аеродромною диспетчерською вишкою;
3) не забезпечують управління на пероні окремо від обслуговування, яке надається аеродромною диспетчерською вишкою;
4) забезпечують обслуговування повітряних суден, які належать провайдеру та виконують специфічні види польотів (випробувальні, тренувальні тощо).
Державне підприємство обслуговування повітряного руху (Украерорух) є провайдером з достаньо великими обсягами обслуговування і не належить до вищенаведеної класифікації. Украерорух підлягає сертифікації із застосуванням комплексного підходу, як єдина юридична особа, що надає послуги з аеронавігаційного обслуговування в повітряному просторі України.
4.8.2.2. Практично, невеликими провайдерами на даний момент можна визначити авіакомпанії/підприємства в структурі, яких є підрозділи, що надають диспетчерське обслуговування, організують зв'язок, навігацію, тощо.
На відповідних аеродромах України існує диференціація юридичних осіб, які надають послуги з аеронавігаційного обслуговування в єдиному аеропортовому комплексі. Наприклад: служба руху належить Украероруху, а служби, що забезпечують зв'язок, навігацію – аеропорту. В таких випадках, аеропортова служба, що забезпечує зв'язок, навігацію є провайдером зважаючи на вимоги додатку 1 до Правил. Служба руху Украероруху є також провайдером. В залежності від обсягів польотів на аеродромі такий провайдер (окрім Украероруху) може бути визнаним – як невеликий.
4.8.2.3. Основним моментом при впровадженні систем управління безпекою (далі – СУБ) на рівні невеликих провайдерів повинні бути наміри щодо досягнення максимальної відповідності із вимогами, встановленими Положенням.
Як відомо, основним правилом функції управління безпекою в підприємстві повинно бути досягнення незалежності в структурі організації та підпорядкування процесів управління безпекою на вищий керівний рівень. Менеджер з безпеки (еквівалент за посадою) не повинен залучатись до іншої операційної чи технічної діяльності. Однак, враховуючи вимоги Євроконтролю, в невеликих провайдерів може мати місце комбінація відповідальності між управлінням безпекою та іншими операційними чи технічними аспектами управління підприємством.
В контексті невеликих провайдерів під час впровадження СУБ повинні враховуватись наступні аспекти:
в любому випадку, невеликі провайдери повинні визначити відповідального в підприємстві за управління безпекою в сфері ОрПР, створення та функціонування СУБ, який буде підпорядковуватись безпосередньо керівнику підприємства;
комбінація відповідальності між управлінням безпекою та іншими операційними чи технічними аспектами управління підприємством може бути допущеною лише у випадку, коли Державіаадміністрація не матиме доказів фактичної можливості відокремлення питань управління безпекою від операційних питань на рівні провайдера.
4.8.2.4. Відповідно до вимог щодо ефективного функціонування СУБ провайдер повинен мати внутрішню процедуру інспектування / аудитів по відношенню до підрозділів, які надають відповідні види обслуговування. Однак, з практичної точки зору та економічної доцільності внутрішня процедура інспектування/аудиту може бути організованою лише провайдером з достатньо великими обсягами обслуговування. В такому випадку, провайдери з невеликими обсягами обслуговування можуть досягти відповідності в даному напрямку наступними шляхами:
Всі зазначені особливості функціонування СУБ невеликих провайдерів повинні бути чітко описаними в Керівництві із управління безпекою. В доповнення слід зазначити, що відповідно до вимог додакту 14 до Чиказької Конвенції про міжнародну цивільну авіацію СУБ повинна бути створеною і для управління безпекою на аеродромі. Таким чином, Євроконтролем рекомендовано інтегрувати СУБ при ОрПР із СУБ на аеродромах. У випадку невелеких провайдерів, які є водночас власниками (експлуатантами) аеродромів на яких вони надають обслуговування - така інтеграція є економічно обгрунтованою та доцільною. Державіаадміністрацією в такому випадку може бути прийнята СУБ, яка покриває аспекти управління безпекою на аеродромі та при ОрПР.
У випадку, коли на одномі аеродромі послуги надаються двома (або більше) провайдерами, Державіаадміністрацією може бути розглянуто спільний варіант єдиної СУБ. При цьому, повинні бути представленими доказові документи, що відображатимуть взаємноузгоджений підхід до управління безпекою та відповідний варіант спільнозатвердженого Керівництва із управління безпекою.
4.8.2.5. Інтеграція із системою якості
З практичної точки зору, система управління якістю може підтримувати впровадження СУБ. Впровадження провайдером елементів системи управління якістю може бути розглянуто як ефективний підхід по досягненню відповідності з відповідними вимогами Положення в сфері управління безпекою.
4.8.2.6. Оцінка ризиків
Оцінка ризиків представляє собою комплексний процес, направлений на реалізацію конкретних дій провайдера в процесі проактивного управління безпекою. Згідно з вимогами Положення та Правил провайдер повинен мати процедури оцінки ризику та його зменшення. Відповідно існує декілька видів документації, які підлягають аналізу в ході сертифікаційного процесу, а саме:
Зазначена вище документація узагальнює результати оцінки ризиків та його зменшення, а також забезпечує відповідні докази безпеки польотів. У випадку невеликих провайдерів слід зазначити, що такі організації концентрують всі ресурси безпосередньо на обслуговування і не приймають участі у великих проектах модернізації, уведенні відповідних змін в аеронавігаційній системі тощо. Як правило, нові технічні компоненти таких провайдерів інсталюються та впроваджуються зовнішніми постачальниками послуг на базі угод, специфікацій тощо. В даному контексті, бажано зводити зазначену вище документацію в один документ. Розроблення такого єдиного документа може бути прийнятним з точки зору відповідності вимогам з оцінки ризику та його зменешення якщо:
4.9. Специфічні вимоги до забезпечення аеронавігаційною інформацією (п. 3.3 Правил)
4.9.1. Як правило, аеронавігаційна інформація представляється у вигляді об’єднаного пакету аеронавігаційної інформації, що публікується від імені України.
4.9.2. Окремі провайдери можуть представляти окремі елементи об’єднаного пакету аеронавігаційної інформації користувачам повітряного простору
4.9.3. В ході сертифікації провайдера, який надає зазначені послуги основна увага повинна приділятись аналізу таких основних позицій:
4.10. Специфічні вимоги до забезпечення зв’язку, навігації та спостереження (п. 3.4 Правил)
4.10.1. Забезпечення провайдером зв’язку, навігації та спостереження є складним та енергоємним процесом. При цьому, в ході сертифікації постає необхідність аналізу наявних організаційних і технічних заходів, засобів провайдера щодо технічного забезпечення аеронавігації. Зважаючи на їх велику кількість, в ході сертифікаційного процесу основна увага повинна приділятись аналізу таких основних позицій:
5. Основні етапи сертифікації
5.1. Основний процес сертифікації провайдерів складається із таких основних етапів:
1) Подання заявки провайдером з метою отримання сертифіката;
2) Процес прийняття Державіаадміністрацією заявки провайдера;
3) Підготовка та планування оцінки провайдера;
4) Аналіз документації, представленої провайдером;
5) Оцінка провайдера через проведення сертифікаційної перевірки;
6) Формування висновків сертифікаційного процесу;
7) Видача сертифіката.
5.1.1. Подання заявки з метою отримання сертифіката
5.1.1.1. Заявка на отримання сертифіката подається провайдером до Державіаадміністрації у вигляді заповненої форми, що визначається додатком 2 до Правил.
5.1.1.2. До заявки долучається інформація згідно підпунктом 4.2 Правил.
5.1.1.3. З метою забезпечення повноти доказової документації на отримання сертифіката Державіаадміністрація може запитувати додаткову інформацію в межах своєї компетенції.
5.1.1.4. Подання заявки на сертифікацію повинно супроводжуватись офіційним листом провайдера.
5.1.2. Процес прийняття Державіаадміністрацією заявки провайдера
5.1.2.1. Процес прийняття Державіаадміністрацією заявки провайдера базується на підтвердженні отримання заявки на сертифікацію, яке надається провайдеру офіційним листом не пізніше ніж через 10 робочих днів від дати вхідної реєстрації супроводжувального листа провайдера.
5.1.2.2. Державіаадміністрація після отримання заявки на сертифікацію виконує документальну перевірку отриманої інформації. У разі наявності недоліків – здійснюється письмове інформування провайдера про необхідність коригування наданої інформації чи долучення додаткової інформації .
5.1.2.3. Усі документи та інформація, які надаються провайдером для отримання сертифіката, не підлягають оприлюдненню.
5.1.3. Підготовка та планування оцінки провайдера
5.1.3.1. План сертифікації
Підготовка та планування оцінки провайдера базується на підготовці відповідного плану сертифікації.
При цьому, попередньо представники відповідального підрозділу Державіаадміністрації повинні виконати оцінку обсягів робіт, пов’язаних із процедурою сертифікації. З метою досягнення ефективності зазначеного процесу слід звертати увагу на такі основні критерії:
План сертифікації підлягає погодженню з начальником відповідного управління Державіаадміністрації, який відповідає за сертифікацію суб’єктів, що надають послуги з аеронавігаційного обслуговування.
5.1.3.2. Процес ефективності
5.1.3.2.1. З метою ефективної реалізації процесу сертифікації виділяють негативну практику, якої слід уникати в сертифікаційному процесі. Наприклад:
5.1.4. Аналіз документації, представленої провайдером
5.1.4.1. Термін розгляду документації, представленої провайдером для отримання сертифіката в Державіаадміністрації, не повинен перевищувати двох місяців після останньої дати отримання достатнього для сертифікації обсягу інформації.
5.1.4.2. Аналіз документації провайдера спрямовується на встановлення відповідності робочих методів і процедур провайдера з відповідними нормами, стандартами тощо. В ході такого аналізу використовуються усі доступні методи та акцентується увага на таких основних моментах:
5.1.4.3. Під час проведення аналізу документації провайдера, яка надає докази відповідності робочих методів і процедур необхідно виділяти категорії основних документів, які регламентують основні напрямки надання аеронавігаційного обслуговування та мають пряме відношення до аспектів з безпеки польотів.
5.1.4.4. З метою забезпечення ефективності аналізу документації можуть застосовуватись листи відповідності аудитів з безпеки, які дають змогу оцінити загальний обсяг процедурної документації, наявної у провайдера.
5.1.4.5. Результати оцінки документації підлягають конкретному документуванню. Зазначене документування повинно включати, як мінімум:
5.1.4.6. Після завершення розгляду та оцінки документації, представленої провайдером для отримання сертифіката, Державіаадміністрація інформує в письмовому вигляді провайдера про порядок та умови проведення сертифікаційної перевірки.
5.1.5. Оцінка провайдера через проведення сертифікаційної перевірки
5.1.5.1. Проведення сертифікаційної перевірки виконується відповідно до розділу 5 Правил.
5.1.5.2. В ході реалізації сертифікаційної перевірки можуть бути ідентифіковані очевидні недоліки. З метою полегшення прийняття відповідних рішень стосовно зазначених недоліків рекомендовано використовувати наступні критерії, які дають змогу визначити серйозність ідентифікованих недоліків та сприятимуть вжиттю термінових заходів, направлених на попередження зниження рівня безпеки польотів:
а) категорія “рівень 1” включає будь-які недоліки в частині невідповідності встановленим вимогам, які занижують стандарти, правила, процедури та суттєво впливають на безпеку польотів повітряних суден (наприклад: здійснення диспетчером відповідного виду обслуговування повітряного руху з простроченим терміном дії свідоцтва і т.д.);
б) категорія “рівень 2” включає будь-які недоліки в частині невідповідності встановленим вимогам, які занижують стандарти, правила, процедури та можуть суттєво впливати на безпеку польотів повітряних суден.
5.1.5.3. Основними показниками категоризації за „рівнем 1” можуть бути факти, які дають підставу вважати, що:
а) обслуговування, яке надається провайдером не відповідає встановленим вимогам, що підтверджується, як мінімум, із декількох джерел;
б) відсутній систематичний процес впровадження провайдером заходів, направлених на ідентифікацію небезпечних ситуацій при обслуговуванні, яке надається;
в) відсутній систематичний процес провайдера щодо реалізації операційних заходів з безпеки;
г) невиконання у встановлений Державіаадміністрацією термін плану усунення недоліків, визначених в ході сертифікації чи проведення аудитів з безпеки.
5.1.5.4. У ситуаціях, коли ідентифіковані недоліки за категорією “рівень 1”, можуть вживатись термінові заходи із їх усунення. Такими заходами можуть бути:
Рішення про вжиття термінових заходів приймається Головою Державіаадміністрації, а при його відсутності – його заступником відповідно до схеми розподілу посадових обов’язківня прийняття відповідних рішень стосовно зазначених недоліків рекомендовано використовуатиких оцінювалась локаль.
5.1.5.5. Необхідність вжиття термінових заходів доводиться до відома Голови Державіаадміністрації його заступником на підставі доповіді начальника відповідного управління, що відповідає за питання сертифікації.
5.1.6. Формування висновків сертифікаційного процесу
5.1.6.1. Відповідальність
В рамках структури Державіаадміністрації відповідальність щодо сертифікаційної функції розподіляється на рівні:
5.1.6.1.1. Основні напрямки відповідальності на вищому керівному рівні повинні включати відповідальність за:
5.1.6.1.2. Відповідальний за реалізацію функцій із сертифікації – “point of responsibility” (начальник відповідного управління) повинен:
5.1.6.1.3. Середній керівний склад Державіаадміністрації (начальник відповідного відділу) повинен:
а) відбір персоналу;
б) визначення кваліфікаційних критеріїв для перевіряючих та забезпечення їх вчасної перепідготовки;
а) забезпечувати відповідними інструментами для сертифікаційних перевірок, керівними матеріалами, інструкціями тощо;
б) контролювати індивідуальний підхід перевіряючих до виконання посадових обов’язків;
в) забезпечувати ротацію перевіряючих відносно об’єктів сертифікаційних перевірок тощо;
а) прямих консультації з провайдером на етапах прийняття відповідних рішень, що витікають із проведених сертифікаційних перевірок;
б) забезпечувати зворотній зв’язок між Державіаадміністрацією та провайдером шляхом застосування відповідних опитувальників та регулярних аналізів;
5.1.6.1.4. Член сертифікаційної комісії повинен відповідати за:
5.1.6.2. Формування висновків
5.1.6.2.1. Висновки сертифікаційної комісії оформлюються у вигляді звіту, який направляється провайдеру та включає, як мінімум таку інформацію:
5.1.6.2.2. Звіт затверджується Головою Державіаадміністрації.
5.1.7. Видача сертифіката
5.1.7.1. Видача сертифіката здійснюється відповідним підрозділом Державіаадміністрації на підставі рішення про про видачу, підписаного головою Державіаадміністрації.
5.1.7.2. Основні вимоги щодо видачі сертифіката визначаються розділом 6 Правил.
5.1.7.2. Сертифікат оформлюється на бланку суворої звітності у порядку, визначеному Державіаадміністрацією.
5.1.7.3. Електронний варіант тексту, який підлягатиме публікації на бланку суворої звітності (сертифікаті) готується підрозділом Державіаадміністрації, що відповідає за реалізацію процудери сертифікації провайдерів відповідно до рішення, затвердженого головою Державіаадміністрації.
5.1.7.4. Зазначений електронний варіант тексту передається до відділу видачі документів суворої звітності з метою оформлення сертифіката відповідно до встановленого формата.
5.1.7.5. На момент видачі сертифіката, відповідальний підрозділ Державіаадмінстрації, що проводив сертифікацію повинен бути впевнений, що оплата державних зборів за сертифікацію здійснена провайдером у встановленому порядку.
5.1.7.6. Після завершення процедури сертифікації, сертифікаційна справа підлягає зберіганню у встановленому порядку.
|
Начальник управління стандартів |
В. Сімак
|
(с) Державiаадмiнiстрацiя, 2001-2007