Завантажити документ у форматі MS Word

ПРОЕКТ

П Р А В И Л А
СЕРТИФІКАЦІЇ МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ
ЦИВІЛЬНОЇ АВІАЦІЇ УКРАЇНИ

1.1. Правила сертифікації медичних працівників цивільної авіації України (далі – Правила) розроблені з метою встановлення відповідності кваліфікації лікарів з авіаційної медицини вимогам сертифікату лікаря з авіаційної медицини і свідоцтва про складання іспиту зі спеціальності авіаційна медицина та середніх медичних працівників зі спеціальності авіаційна медицина.

1.2. Правила поширюються і є обов’язковими для організацій та установ усіх форм власності, які відповідають за організацію медичного забезпечення авіаційної діяльності та сертифікацію медичних працівників цивільної авіації.

1.3. Правила встановлюють загальні вимоги до авіаційних лікарів, уповноважених авіамедичних екзаменаторів, об’єму теоретичних знань, практичних навичок та їх повноважень.

1.4. Правила використовуються керівниками та посадовими особами цивільної авіації , які відповідають за медичне забезпечення авіаційної діяльності.

2. Нормативні посилання

При розробленні цих Правил використовувалися такі нормативно–правові акти:

• Повітряний кодекс України;
• Закон України “Про підтвердження відповідності”; 17.05.2001р
• № 2406 -111
• Закон України “Про акредитацію органів з оцінки відповідності”;
• 17.05.2001 р.№ 2407- 111
• Конвенція про Міжнародну цивільну авіацію (Чикаго, 1944) та додатки до неї;
• Положення про Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 28.09.93 № 819 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16.06.98 № 889);
• наказ Міністерства охорони здоров’я України від 19.12.1997 №359 “Про подальше удосконалення атестації лікарів” зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.01.98 № 14/2454;
• наказ Міністерства охорони здоров’я України від 28.10.2002 № 385“Про затвердження переліків закладів охорони здоров’я лікарських, провізорських посад та посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою у закладах охорони здоров’я”, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12.11.2002 № 892/7180;
• наказ Міністерства охорони здоров’я України від 22.07.1993 №166 “Про подальше удосконалення системи післядипломної підготовки лікарів (провізорів)”, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.08.93 № 113;
• наказ Міністерства охорони здоров’я України від 17.03.1993 №48 “Про порядок направлення на стажування лікарів і їх наступного допуску до лікарської діяльності”, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.04.93 № 19;
• наказ Міністерства охорони здоров’я України від 23.10.1991 №146 “Про атестацію середніх медичних працівників”;
• “Руководство по созданию государственной системы выдачи свидетельств личному составу и управлению этой системой” (Doc. 9379-AN/916), 1-ше вид. 1983, ІКАО;
• “Руководство по организации контроля за обеспечением безопасности полетов и управлению этой системой” (Doc. 9734-AN/959), 1-ше вид. 1999, ІКАО;
• “Руководство по авиационной медицине” (Doc. № 8984), перевидання, жовтень, 1997, ІКАО;
• Авіаційні правила об’єднаної авіаційної влади Європи щодо медичної сертифікації (JAR-FCL 3), 2002;

• авіамедична експертиза авіаційного персоналу – комплекс медичних обстежень фізіологічного стану органів і систем організму авіаційного персоналу з метою визначення його придатності до здійснення професійної діяльності та забезпечення безпеки польотів.
• авіамедичне обстеження – власник медичного сертифікату повинен бути психічно і фізично придатним для безпечного користування пільгами ліцензії на яку він подає заявку (JAR-FCL3.035).
• лікар з авіаційної медицини – спеціаліст з вищою медичною освітою, який має теоретичну підготовку з авіаційної медицини, відповідає вимогам кваліфікаційної характеристики лікаря за спеціальністю “Авіаційна та космічна медицина” і вирішує питання медичного забезпечення авіаційної діяльності.
• передатестаційний цикл - підвищення кваліфікації в закладі післядипломної освіти за рік до атестації .
• сертифікація медичних працівників цивільної авіації України – встановлення відповідності рівня професійної підготовки лікарів з авіаційної медицини вимогам сертифікату лікаря з авіаційної медицини, свідоцтва про складання іспиту зі спеціальності авіаційна медицина і середніх медичних працівників зі спеціальності авіаційна медицина.
• тематичне удосконалення –підвищення кваліфікації з окремих розділів авіаційної медицини.
• уповноважений авіамедичний екзаменатор – лікар з авіаційної медицини, який в межах наданих йому повноважень Державіаслужбою бере участь у роботі щодо медичної сертифікації авіаційного персоналу.

4. Скорочення.

У цих Правилах скорочення мають такі значення:

• АМВ– авіамедичний відділ;
• АМЦ – авіамедичний центр;
• АМЕ – уповноважений авіамедичний екзаменатор;

5. Вимоги до сертифікації медичних працівників цивільної авіації.

5.1. Сертифікація лікарів з авіаційної медицини проводиться атестаційною комісією Державіаслужби на підставі вимог наказів Міністерства охорони здоров’я від 22.06.93 № 166, від 17.03.93 № 48, від 19.12.97 № 359 з метою підвищення їх відповідальності за ефективність і якість медичного забезпечення авіаційної діяльності, раціональної розстановки кадрів. Сертифікація спрямована на удосконалення діяльності уповноважених авіамедичних екзаменаторів, медико-санітарних частин, лікарсько-льотних сертифікаційних комісій, медпунктів аеровокзалів для подальшого поліпшення надання медичної допомоги авіапасажирам, медичного забезпечення польотів та медичної сертифікації авіаційного персоналу.

5.2. При проведенні сертифікації враховуються організація безперервного навчання лікарів з авіаційної медицин і середніх медичних працівників, їх спеціалізація і удосконалення професійних знань та навиків.

5.3. Післядипломне навчання лікарів з авіаційної медицини цивільної авіації України включає базову підготовку на кафедрі авіаційної медицини Української військово-медичної академії. Система сертифікації складається з двох рівнів: цикли базової підготовки і цикли удосконалення професійних знань та навиків як для лікарів, так і для середніх медичних працівників.

5.4. Тривалість навчання на кожному циклі визначається навчальним планом і програмою, які розробляються на кафедрі авіаційної медицини академії згідно вимог (JAR-FCL 3) з залученням провідних фахівців України з авіаційної медицини, на підставі вимог Державіаслужби, Головного управління учбових закладів, кадрів і науки Міністерства охорони здоров‘я України.

5.5. Навчальні плани і програми циклів тематичного удосконалення розробляються кафедрою авіаційної медицини академії спільно з Державіаслужбою та затверджуються Вченою радою академії.

5.6. Склад слухачів циклів з авіаційної медицини визначається керівництвом Української військово-медичної академії за поданням Державіаслужби.

5.7. Перший рівень сертифікації – базова підготовка – яку пройшли лікарі з авіаційної медицини на курсах для набуття знань, передбачених вимогами ( JAR-FCL 3 ) та наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19.12.97 № 359 на кафедрі авіаційної медицини Української військово-медичної академії.

Авіаційні лікарі підлягають атестації в атестаційній комісії Державіаслужби на визнання знань та практичних навиків.

5.8. Другий рівень сертифікації – удосконалення – це підвищення професійних знань та навиків лікаря-спеціаліста з авіаційної медицини, з метою підтримання сучасного рівня підготовки, яка також здійснюється на кафедрі авіаційної медицини академії на циклах тематичного удосконалення, яке передбачає підвищення кваліфікації з окремих розділів авіаційної медицини.

5.9. На тематичне удосконалення лікарі з авіаційної медицини направляються відділом авіаційної медицини Державіаслужби, в період між проходженням передатестаційних циклів.

6. Авіамедична експертиза авіаційного персоналу .

6.1. Система авіамедичної експертизи авіаційного персоналу цивільної авіації України складається з трьох адміністративно-функціональних рівнів.

6.2.Перший (найвищий) рівень авіамедичної експертизи авіаційного персоналу покладається на відділ авіаційної медицини Державіаслужби (далі - Відділ), який несе повну відповідальність за організацію авіа-медичної експертизи та допуск до польотів авіаційного персоналу України.

6.3. До складу АМВ входять кваліфіковані лікарі з авіаційної медицини, що виконують свої обов’язки щодо авіамедичної експертизи авіаційного персоналу.

6.4. Другий рівень - авіамедичний центр, який проводить авіамедичну експертизу в складних випадках в стані здоров‘я авіаційного персоналу. Для виконання цієї функції АМЦ обладнується сучасною діагностичною апаратурою і технікою та співпрацює з діагностичними центрами медичних інститутів, клініками та шпиталями.

6.5 Повноваження авіамедичного центру підтверджуються Державіаслужбою один раз на три роки.

6.6. Авіамедичні центри взаємодіють з клінічними лікарнями, медичними університетами, клініками Академії медичних наук для проведення складних медичних обстежень; здійснюють вирішення питань клінічної авіаційної медицини та авіамедичної експертизи.

6.6.1. Медичну сертифікацію в АМЦ очолює – уповноважений АМЕ, на якого покладено узгодження результатів обстежень та підписання звітів і медичних сертифікатів.

6.6.2. Авіаційні лікарі АМЦ, які мають професійну підготовку та досвід роботи в авіаційній медицині, працюють під керівництвом головного лікаря АМЦ – уповноваженого АМЕ.

6.7. Третім адміністративно-функціональним рівнем державного регулювання медичної сертифікації є уповноважені АМЕ, які проводять авіамедичну експертизу авіаційного персоналу цивільної авіації України.

6.7.1. Лікар з авіаційної медицини, який має сертифікат з авіаційної медицини і свідоцтво про складання іспиту зі спеціальності авіаційна медицина подає заяву до Державіаслужби для участі у конкурсі на заміщення посади уповноваженого АМЕ.

6.7.2. На посаду уповноважених АМЕ, Державіаслужбою призначаються на конкурсній основі кваліфіковані лікарі з авіаційної медицини терміном на три роки, які мають досвід роботи в цивільній авіації

6.7.3. Державіаслужба надає уповноваженим АМЕ дозвіл на проведення авіамедичних експертиз авіаційному персоналу першого, другого та третього класу терміном на три роки

6.7.4. Для підтримання рівня кваліфікації і підтвердження дозволу, уповноважений АМЕ зобов’язаний щорічно виконати не менше 10 авіамедичних експертиз, а також пройти відповідне підвищення кваліфікації на протязі терміну дозволу.

6.7.5. Атестаційна комісія Державіаслужби перевіряє знання і професійні здібності лікаря з авіаційної медицини та можливість забезпечити виконання вимог щодо авіамедичної експертизи авіаційного персоналу.

6.7.6. При відповідності кандидата всім вищенаведеним вимогам, Державіаслужба на конкурсній основі надає йому офіційний дозвіл терміном на три роки для проведення медичної сертифікації авіаційного персоналу.

6.7.7 Повноваження АМЕ можуть бути достроково припинені Державіаслужбою у разі:

• досягнення уповноваженим АМЕ віку 70 років;
• особистого письмового прохання уповноваженого АМЕ;
• виявлення порушень під час виконання його функціональних обов’язків.

6.7.8. Лікар авіакомпанії, що здійснює медичний нагляд за авіаційним персоналом у міжсертифікаційний період, допускається до професійної діяльності за умови наявності сертифіката лікаря-спеціаліста з авіаційної медицини.

6.8.9. Протягом терміну дії дозволу лікар авіакомпанії та уповноважений АМЕ повинні пройти курс теоретичної підготовки в обсязі не менше 20 годин, за програмою, затвердженою Державіаслужбою.

6.8.10. Лікар авіакомпанії і уповноважений АМЕ мають право доступу до всієї необхідної медичної документації авіаційного персоналу, який вони обслуговують.

7. Середній медичний персонал аеропортів і авіапідприємств обов’язково проходять спеціалізацію з авіаційної медицини на кафедрі авіаційної медицини Української військово-медичної академії та підготовку на постійно діючих курсах з невідкладної медичної допомоги в екстремальних ситуаціях.

7.1. Атестація середніх медичних працівників цивільної авіації України проводиться атестаційною комісією відділу авіаційної медицини Державіаслужби згідно вимог наказу Міністерства охорони здоров’я України від 23.10.1991 р №146 “Про атестацію середніх медичних працівників”.

8. Медичний персонал цивільної авіації України несе відповідальність за достовірність та повноту оформлення медичної документації згідно з діючим чинним законодавством України.