ДОДАТКИ

ПРОГРАМА
КОНТРОЛЮ ЯКОСТІ
З БЕЗПЕКИ В АВІАЦІЙНИХ СУБЄКТАХ

1. Загальні положення

1.1. Ця Програма розроблена на підставі вимог Повітряного кодексу України, Державної програми авіаційної безпеки цивільної авіації України, стандартів і рекомендованої практики Міжнародної організації цивільної авіації і Європейської конференції цивільної авіації з метою приведення у відповідність до вимог міжнародних стандартів якості виконання службових обов'язків персоналом служб авіаційної безпеки для належного забезпечення захисту авіаційних суб’єктів цивільної авіації від актів незаконного втручання.

Програма визначає вимоги і рекомендації щодо критеріїв підбору, прав і обов'язків інспекторського складу з авіаційної безпеки, а також створює механізм контролю якості роботи персоналу служб авіаційної безпеки, інших суб’єктів авіаційної діяльності шляхом проведення інспекцій, сертифікацій, перевірок, ситуаційних експериментів і розслідувань.

Програма є обов'язковою як для інспекторського складу Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації, так і для інших юридичних осіб, які здійснюють контроль за підбором, підготовкою і роботою інспекторського персоналу служб авіаційної безпеки в авіаційних суб’єктах, зареєстрованих на території України, незалежно від форм власності і відомчої підпорядкованості.

Програма передбачає здійснення контролю якості з авіаційної безпеки як з боку Державіаслужби на підставі цієї Програми, так і з боку інспекторського складу авіаційних суб’єктів на підставі власної Програми контролю якості із забезпечення вимог власної програми авіаційної безпеки.

1.2. Нормативні посилання

Під час розроблення цієї Програми використовувалися такі нормативно-правові акти:

• Повітряний кодекс України;
• Закон України „Про Державну програму авіаційної безпеки цивільної авіації”;
• Правила сертифікації експлуатантів, затверджені наказом Державіаслужби від 20.09.2005 № 684 та зареєстровані в Мін’юсті України 22 грудня 2005 року за № 1545/11825;
• Правила сертифікації служб авіаційної безпеки в Україні, затверджені наказом Державіаслужби від 16.06.06 № 397 та зареєстровані в Мін’юсті України 16 червня 2006 року за № 716/12590;
• Правила сертифікації цивільних аеродромів України, затверджені наказом Державіаслужби від 25.10.2005 № 796 та зареєстровані в Мін’юсті України 10 грудня 2005 року за № 1357/11637;
• Правила сертифікації аеропортів, затверджені наказом Державіаслужби від 13.06.06 № 407 та зареєстровані в Мін’юсті України 23 червня 2006
• № 740/12614;
• Керівництво з процедур сертифікації суб’єктів комерційного обслуговування в аеропортах, затверджені наказом Державіаслужби
• від 20.12.2004 № 232;
• Положення про порядок видачі свідоцтва відповідності на технічні засоби забезпечення безпеки цивільної авіації, затверджене наказом Державного департаменту авіаційного транспорту від 09.07.2003 № 346;
• Програма підготовки авіаційного персоналу в галузі авіаційної безпеки, затверджена наказом Мінтрансу України від 17.02.2003 № 109 та зареєстрована в Мін’юсті України 17 квітня 2003 року за № 310/7631;
• Інструкція про порядок забезпечення авіаційної безпеки під час виконання авіаційних перевезень і робіт за межами України, затверджена наказом Державіаслужби від 05.06.2006 № 399 та зареєстрована в Мін’юсті України 16 червня 2006 року за № 718/12592;
• наказ Мінтрансу України від 20.12.2000 № 721 „Про виконання Указу Президента України від 18 жовтня 2000 року № 1143/2000”;
• ДСТУ 3418 – 96 Вимоги до аудиторів і порядок атестації;
• Додаток 17 (Поправка № 11, липень 2006) “Безпека. Захист міжнародної цивільної авіації від актів незаконного втручання” до Конвенції про міжнародну організацію цивільної авіації (Чикаго, 1944);
• Додаток 9 „Спрощення формальностей” (11-е видання, липень 2002) до Конвенції про міжнародну організацію цивільної авіації (Чикаго, 1944);
• Dос 8973. ДСК. Керівництво з безпеки для захисту цивільної авіації від актів незаконного втручання (6-е видання, 2002);
• Dос 30. Частина ІІ „Безпека. Політика країн - членів Європейської конференції цивільної авіації в галузі авіаційної безпеки” (11-е видання, липень 2003);
• Dос 9734-AN/959. Частина А „Керівництво з організації контролю за забезпеченням безпеки польотів”.

1.3. Визначення та скорочення

1.3.1 Визначення:

авіаційний персонал – особовий склад авіаційного підприємства, організації, підрозділу, командно - керівний склад, що складається з авіаційних спеціалістів за професійною ознакою;

анулювання сертифіката – офіційна процедура, за результатами якої Сертифікат служби авіаційної безпеки визначається недійсним через її неспроможність забезпечувати стандартизований рівень авіаційної безпеки відповідно до встановлених вимог (відновлення сертифіката проводиться за тими процедурами, що передбачені при отриманні сертифіката вперше);

атестація – процедура перевірки та оцінки можливостей фізичної особи виконувати роботи з відповідних спеціалізацій;

вторинний пакет документів – організаційно-розпорядчі документи доказової бази з АБ, що подаються до розгляду під час перевірки;

Державна служба України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації (Державіаслужба) - єспеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань державного нагляду за забезпеченням авіаційної безпеки авіації;

додаток до сертифіката – документ, у якому обумовлені права та обмеження. Використовується для доповнення його загальних положень і не діє окремо без Сертифіката;

доказова документація - документація, що містить об’єктивну доказову інформацію з відповідності встановленим вимогам із забезпечення АБ;

заявка – офіційне звернення Заявника у відповідній письмовій формі до Державіаслужби для одержання чи продовження дії Сертифіката або внесення змін в додаток до Сертифіката;

заявник – це авіаційний суб’єкт (аеропорт, аеродром, експлуатант) в особі керівника, який у встановленому порядку подав Заявку на отримання сертифіката відповідності на конкретний вид або види аеропортової діяльності;

звіт перевірки – документ, що визначає стан відповідності заходів безпеки встановленим вимогам у сфері забезпечення авіаційної безпеки;

інспектор авіаційної безпеки - висококваліфікований працівник Державіаслужби, якому надані відповідні повноваження з інспекції (перевірки) авіапідприємства із забезпечення стандартизованого рівня авіаційної безпеки і який має відповідне посвідчення Державіаслужби;

інструкція - нормативно-правовий акт, що встановлює порядок застосування актів законодавства, прийнятих органами державної влади, або власних актів;

комплексна перевірка – це перевірка діючих стандартів, правил і процедур АБ з визначення слабких (уразливих) місць з метою внесення змін, доповнень до існуючої системи забезпечення АБ;

ліцензія (дозвіл) – документ, оформлений у встановленому порядку, що видається будь-якій фізичній або юридичній особі на право здійснення авіаційної діяльності;

міжсертифікаційна перевірка - це перевірка служби авіаційної безпеки, яка здійснюється, у разі потреби, повноважним органом сертифікації у зазначений період між сертифікаційними процедурами з метою визначення здатності заявника виконувати дії в заявленій сфері діяльності у відповідності до чинного законодавства;

обліковий журнал – зброшурована, пронумерована та скріплена печаткою книга, яка містить достатню інформацію про інспектора авіаційної безпеки та разом з її копією на магнітному носії постійно зберігається в Державіаслужбі;

особова карта інспектора – документ, який вміщуєінформацію про інспектора (прізвище, місце роботи, відомості про кваліфікацію, освіту, домашню адресу, контактні телефони та інше);

первинний пакет документів – організаційно - розпорядчі, нормативні документи, що подаються перед перевіркою для розгляду разом із заявкою;

планова перевірка – процедура визначення відповідності одного або декількох аспектів програми авіаційної безпеки авіаційного суб’єкту вимогам Державної програми авіаційної безпеки цивільної авіації;

позапланова перевірка – процедура перевірки умінь та навичок персоналу служби авіаційної безпеки діяти в кризових або нестандартних умовах;

посвідчення інспектора авіаційної безпеки– документ, що засвідчує персону і визначає її статус інспектора;

Свідоцтво (сертифікат) відповідності експлуатанта - документ, який підтверджує, що продукція, системи якості, системи управління якістю, системи управління довкіллям, персонал, відповідають установленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документа, визначеного законодавством;

сертифікаційна перевірка – це процедура, за допомогою якої визнаний у встановленому порядку орган документально засвідчує відповідність системи якості із забезпечення авіаційної безпеки встановленим законодавством вимогам;

Сертифікат служби авіаційної безпеки - юридичнийдокумент, оформлений у встановленому порядку, який видається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань державного нагляду за забезпеченням авіаційної безпеки авіації і підтверджує здатність авіаційного суб’єкта забезпечувати стандартизований рівень авіаційної безпеки;

ситуаційний експеримент – процедура з проведення голосної або не гласної перевірки одного із заходів забезпечення авіаційної безпеки, за якою імітується спроба скоєння акту незаконного втручання.

Терміни „авіаційне підприємство”, „аеропорт (аеродром)”, „експлуатант” визначаються далі як „авіаційний суб’єкт”.

У Програмі мають значення інші терміни, визначені в Державної програмі авіаційної безпеки цивільної авіації.

1.3.2. Скорочення

У цій Програмі скорочення мають такі значення:

• АБ - авіаційна безпека;
• АНВ - акт незаконного втручання;
• ВР - вибухова речовина;
• ПС - повітряне судно;
• ІКАО - Міжнародна організація цивільної авіації;
• ЄКЦА - Європейська конференція цивільної авіації;
• САБ - служба авіаційної безпеки;
• СЕП - стандартна експлуатаційна процедура;
• СТЗК - спеціальні технічні засоби контролю;
• УАБ - управління авіаційної безпеки;
• УПР - управління повітряним рухом;
• ЦА - цивільна авіація.

2. Засади державного регулювання авіаційної безпеки

2.1. Діяльність авіатранспортної галузі регулюється на державному рівні Державною службою України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації

(далі - Державіаслужба) - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань державного нагляду за забезпеченням авіаційної безпеки авіації.

2.2. Створення державної системи контролю якості із забезпечення авіаційної безпеки є невід'ємною складовою частиною забезпечення безпеки ЦА та керування цією системою і вважається одним з пріоритетних напрямків роботи Державіаслужби.

2.3. Основними завданнями Інструкції є:

• перевірка ефективності вжитих заходів безпеки;
• контроль за виконанням вимог Державної програми авіаційної безпеки цивільної авіації;
• підтримка на належному рівні стану підготовки персоналу, який забезпечує виконання заходів авіаційної безпеки;
• забезпечення розслідування всіх видів АНВ;
• визначення оцінки рівня загрози авіаційним об’єктам ЦА.

2.4. Реалізація єдиної державної політики у сфері забезпечення АБ, а також захисту цивільної авіації від АНВ здійснюється уповноваженими підрозділами Державіаслужби через упровадження:

• сертифікаційних перевірок авіаційних суб'єктів і видачу сертифікатів експлуатантам, аеродромам, САБ, навчально-тренувальним закладам з підготовки авіаційного персоналу та іншим суб'єктам комерційної діяльності в галузі ЦА (паливно-заправним і вантажно-переробним комплексам, цехам бортхарчування, підприємствам з прибирання та обслуговування повітряних суден тощо), які мають відношення до забезпечення АБ;
• нагляду за якістю виконання авіаційними суб'єктами заходів забезпечення авіаційної діяльності та вжиття відповідних заходів у разі недотримання ними сертифікаційних вимог;
• комплексних, планових, позапланових перевірок, а також ситуаційних експериментів з метою визначення ефективності захищеності авіаційних суб'єктів від АНВ.

2.5. Основним методом, удаючись до якого Державіаслужба забезпечує необхідний контроль за діяльністю суб’єктів ЦА у сфері забезпечення АБ, є здійснення сертифікаційних перевірок і видача відповідного Сертифіката.

2.6. Здійснення авіаційної діяльності авіаційним суб’єктом без чинного Сертифіката САБ або без надання послуг з АБ вважається незаконним і тягне відповідальність у встановленому порядку відповідно до чинного законодавства України.

3. Вимоги до кандидатівв інспекториавіаційної безпеки

3.1. Інспектором АБ може бути атестований у встановленому порядку фахівець Державіаслужби, спеціаліст САБ аеропорту або експлуатанта.

3.2. Кандидат в інспектори має бути громадянином України з вищою фаховою освітою, мати практичний досвід роботи в забезпеченні авіаційної безпеки не менше двох років та відповідну підготовку з АБ, підтверджену свідоцтвом встановленого зразка.

3.3. Кандидат в інспектори має бути здатним до виконання обов'язків, передбачених цією Програмою, і володіти обов’язковими знаннями стосовно:

• законодавчих та нормативно-правових актів, якими регламентується захист ЦА від АНВ;
• методів проведення перевірок, інспекцій, ситуаційних експериментів дослідження, опитування, оцінювання і складання звітів;
• правових основ здійснення процедур із сертифікації, акредитації, атестації служб, персоналу, обладнання безпеки;
• взаємодії з установами та відомствами, причетними до врегулювання кризових ситуацій (спеціальні навчання, контроль, організація);
• основних напрямів та питань аудиту аеропортів та експлуатантів із забезпечення АБ;
• порядку розслідування авіаційних подій у разі АНВ.

4. Порядок атестації кандидата в інспектори авіаційної безпеки

4.1. Атестація кандидатів в інспектори здійснюється комісією Державіа -служби під головуванням начальника УАБ.

4.2. Заявка на атестацію кандидата в інспектори подається у встановлено -му порядку.

4.3. До заявки додаються такі документи:

• особова карта (додаток 1);
• копія диплома про освіту;
• витяг з трудової книжки із зазначенням посади, яку займає кандидат за місцем основної роботи;
• копії інших документів (свідоцтв, сертифікатів), що підтверджують кваліфікацію та компетентність кандидата;
• відомості про володіння іноземними мовами (копії доказових документів) у разі наявності;
• дві фотокартки розміром З х 4 см.

4.4. Комісія Державіаслужби у двотижневий термін розглядає заявку, перевіряє комплектність поданих документів і в разі позитивних результатів розгляду включає кандидата в інспектори до графіка атестації та інформує його про це.

4.5. Комісією проводяться чергові/позачергові атестації інспекторів з АБ.

4.6. Чергові атестації проводяться 1 раз на 2 роки.

4.7. Позачергові атестації проводяться за наявності зауважень, недоліків та обґрунтованих претензій до інспекторів з АБ або в разі необхідності за рішенням уповноваженої особи Державіаслужби.

4.8. Результати атестації вносяться до особової карти інспектора з АБ.

4.9. Атестація кандидата в інспектори проводиться протягом одного робочого дня за формою перевірки, яка встановлюється комісією Державіаслужби (екзамен, співбесіда, тест). Перевірка спеціальної підготовки кандидата в інспектори з АБ здійснюється шляхом співбесіди в УАБ Державіаслужби.

4.10. За результатами перевірки і оцінки кандидата у інспектори комісія Державіаслужби приймає рішення про затвердження або відхилення його кандидатури. Кандидат має право на повторну атестацію через термін, який визначається комісією Державіаслужби.

За результатами атестації складається протокол, який затверджується Головою Державіаслужби (додаток 2). За умови позитивних результатів перевірки та оцінки кандидата в інспектори цей протокол є підставою для оформлення посвідчення інспектора АБ. Положення про посвідчення інспектора АБ затверджується спеціально вповноваженим органом із забезпечення безпеки авіації і є складовою частиною загального Положення інспекторського складу з безпеки польотів, авіаційної безпеки тощо.

4.11. Інспектору АБ оформлюється і видається посвідчення встановленого зразка протягом 15 робочих днів з дня проведення перевірки кандидата та реєструється в обліковому журналі.

5. Термін дії повноважень інспектора авіаційної безпеки

5.1. Термін дії повноважень інспектора з АБ установлюється на 2 роки з дня оформлення посвідчення.

5.2. Повноваження інспектора авіаційної безпеки можуть бути достроково припинені Державіаслужбою у разі:

• відповідної письмової заяви інспектора;
• невиконання інспектором обов'язків, недотримання прав і етичних норм під час інспектування;
• отримання незадовільних результатів чергової або позачергової атестації;
• інших обставин, за яких Державіаслужба матиме достатні підстави для обґрунтованих висновків.

5.3. Питання про припинення повноважень інспектора АБ розглядається Державіаслужбою у кожному конкретному випадку з оформленням відповідного рішення з подальшим інформуванням зазначеної особи про припинення повноважень у письмовій формі.

5.4. Функціональні обов’язкиінспектора авіаційної безпеки

5.4.1. Основними завданнями інспектора АБ є цільове інспектування (перевірка) САБ авіаційних суб’єктів та/або авіаційних суб’єктів з АБ щодо виконання встановлених правил, стандартів і процедур захисту ЦА від АНВ та інших протиправних посягань на її безпеку та діяльність.

5.4.2. Інспектування САБ та/або авіаційних суб’єктів здійснюється з метою визначення якості виконання встановлених вимог АБ відповідно до виданих сертифікатів та додатків до них.

5.5. Інспектор авіаційної безпеки бере участь у:

• перевірках САБ та/або авіаційних суб’єктів з метою вирішення питання про видачу (продовження терміну дії) сертифіката САБ авіаційного суб’єкта з АБ;
• перевірках авіаційних суб’єктів з АБ з метою вирішення питання про видачу (продовження терміну дії) сертифіката;
• перевірках виконання взаємних зобов’язань, стандартів і процедур, рекомендованих ІКАО, ЄКЦА з АБ в аеропортах зарубіжних країн, з якими Україна має угоди про повітряне сполучення або де українські експлуатанти виконують авіаційні перевезення;
• сертифікаційних випробуваннях технічних засобів та обладнання, що виробляються, у тому числі закордонними фірмами, для потреб забезпечення АБ в аеропортах України;
• проведенні службових розслідувань за фактами порушення вимог АБ стосовно виданого сертифіката суб’єктами авіаційної діяльності;
• роботі комісії з розслідування авіаційних подій, пов’язаних з АНВ у діяльність ЦА.

5.6. Відповідно до основних завдань інспекторавіаційної безпеки здійснює:

• комплексні (інспекційні), сертифікаційні, планові, позапланові перевірки САБ та/або стану забезпечення АБ аеропортами, аеродромами, експлуатантами, підрозділами УПР та іншими авіаційними суб'єктами щодо чинного сертифіката та особливих умов щодо захисту ЦА від АНВ та інших протиправних посягань;
• нагляд за дотриманням вимог правил, стандартів та процедур із забезпечення АБ авіаційними суб'єктами, у тому числі при здійсненні польотів українськими повітряними суднами до аеропортів зарубіжних країн та виконанні робіт поза межами України;
• міжсертифікаційні перевірки діяльності САБ авіаційних суб'єктів України, відповідно до вимог виданих Сертифікатів.

5.7. Інспектор авіаційної безпеки бере участь у перевірках з якості забезпечення АБ на:

• міжнародних регулярних пасажирських рейсах ЦА;
• ПС, які задіяні в перевезенні вантажу, пошти тощо;
• внутрішніх пасажирських рейсах;
• ПС авіації загального призначення;
• ПС іноземних компаній;
• Представництв авіакомпаній.

5.8. Права інспектора авіаційної безпеки

5.8.1. Інспектор авіаційної безпеки має право:

• контролювати стан виконання вимог організаційно - розпорядчих та нормативно-правових документів, правил, стандартів та процедур щодо захисту авіаційних суб’єктів від АНВ;
• давати оцінку персоналу авіаційних суб’єктів стосовно умов виданого сертифіката в частині, що стосується АБ;
• аналізувати надійність контролю за уразливими точками авіаційних суб’єктів та вносити рекомендації щодо вдосконалення їх захисту;
• здійснювати інспекційні перевірки навчально - тренувальних закладів підготовки авіаційного персоналу за програмами з АБ, включаючи їх відповідність умовам виданого сертифіката та додатків до нього;
• порушувати клопотання у встановленому порядку про доцільність анулювання дії:
  • свідоцтва (сертифіката) САБ авіаційних суб’єктів, якщо їх діяльність не відповідає встановленим вимогам АБ і може сприяти скоєнню АНВ;
  • свідоцтва (сертифіката) авіаційних суб’єктів у разі їх неспроможності забезпечити виконання вимог чинного законодавства з АБ;
• брати участь у службових розслідуваннях порушень вимог АБ, інспекторських перевірках діяльності експлуатантів як в Україні, так і за її межами;
• перебувати без супроводу на територіях авіаційних суб’єктів під час виконання перевірок, входити до складу екіпажу ПС і перебувати на його борту при виконанні польотів та авіаційних робіт з метою контролю за забезпеченням вимог АБ, у тому числі під час здійснення авіаційних перевезень за межами країни, а також бути застрахованим у встановленому порядку;
• відмовитися від виконання дорученого завдання, якщо створилися обставини, які є небезпечними для виконання цього завдання.

5.9. Відповідальність інспектора авіаційної безпеки

Інспектор АБ несе відповідальність у межах наданих повноважень за:

• обґрунтованість і доцільність рішень, що були ним прийняті під час інспектування, перевірок, контролю, нагляду;
• перевищення наданих повноважень;
• бездіяльність у межах наданих повноважень у разі виявлення під час інспектування фактів, які можуть сприяти скоєнню АНВ або створенню реальної загрози безпеці ЦА.

6. Державна система контролю якості із забезпечення авіаційної безпеки

6.1. Державна система контролю якості включає:

6.1.2. Перевірку якості дотримання авіаційними суб’єктами вимог АБ, захисту об’єктів ЦА від АНВ під час здійснення перевірок комісіями Державіаслужби з питань:

• сертифікації аеродромів;
• сертифікації аеропортів;
• сертифікації експлуатантів;
• сертифікації суб’єктів комерційної діяльності в галузі ЦА.

  6.1.3. Перевірку якості роботи САБ, надання ними відповідних послуг з АБ у процесі:

• сертифікації САБ;
• проведення комплексних (інспекційних), сертифікаційних, між-сертифікаційних, планових та позапланових перевірок, а також ситуаційних експериментів і розслідувань.

6.2. Інспектор повинен мати при собі офіційне відповідне посвідчення, розпорядження (наказ) про його повноваження, яке дає йому право на застосування санкцій у разі порушень вимог Державної програми авіаційної безпеки ЦА. Ці повноваження включають:

• доступ на будь-який об’єкт, зону, сектор аеропорту ( аеродрому), ПС, якщо це необхідно з метою інспекції;
• право на проведення ситуаційних експериментів на ефективність процедур з АБ;
• право вимагати від керівників авіаційних суб’єктів або орендарів, у тому числі поза межами аеропорту, інформації у зв'язку з інспекцією, перевіркою, тестом або розслідуванням;
• право вести запис, облік, документування будь-якої операції, процедури в будь-якій формі.

Вищезазначені процедури належать і до об'єктів управління повітряним рухом. Крім того, інспектор з АБ має право мати при собі будь-яке обладнання, необхідне для виконання його службових обов'язків, включаючи фотоапаратуру, відеокамери, записувальні пристрої тощо.

6.3. Слід розглядати як адміністративне правопорушення:

• навмисні дії, які перешкоджають роботі інспектора АБ;
• відмову надати інформацію на вимогу інспектора АБ;
• надання недостовірної інформації інспектору АБ.

6.4. Комплексні перевірки

6.4.1. Комплексні перевірки проводяться з метою:

• визначення вразливих місць та рівня захисту авіаційних суб’єктів від АНВ;
• визначення стану адекватності вжитих заходів АБ можливим загрозам та їх відповідності існуючій нормативно-правовій базі з АБ.

6.5. Організація проведення комплексних перевірок

6.5.1. Комплексна (інспекційна) перевірка авіаційного суб'єкта незалежно від форми його власності та підпорядкування має на меті підтвердити здатність зазначеного авіапідприємства (заявника) забезпечувати в повному обсязі захист пасажирів, членів екіпажу, персоналу та охорону ПС, об'єктів інфраструктури, іншого майна у сфері його діяльності від АНВ та інших протиправних посягань шляхом організації, здійснення загальнообов’язкових державних стандартів, правил і процедур, передбачених відповідними законодавчими та нормативними актами, прийнятими в Україні.

За 2 місяці до початку інспекційної (сертифікаційної) перевірки заявник (авіапідприємство) надає відповідний (первинний) пакет організаційно-розпорядчих документів за встановленим переліком ( додаток 3).

6.5.2. Порядок інспектування авіаційних суб'єктів здійснюється у такій послідовності:

• представлення інспекторського складу (інспектора) керівництву авіаційного суб’єкта;
• ознайомлення керівництва суб'єкта з програмою інспекційної перевірки;
• вивчення та аналіз вторинного пакета документів з АБ;
• ознайомлення з результатами попередньої інспекційної перевірки та заходами, що були вжитті для усунення виявлених недоліків;
• здійснення контролю за визначеними процедурами АБ безпосередньо на об'єктах і визначення їх відповідності організаційно-розпорядчим документам;
• перевірка матеріально-технічної бази, технічних засобів безпеки;
• здійснення опитування авіаційного персоналу, функції якого стосуються забезпечення АБ, та оцінювання його знань і практичних навиків;
• перевірка схеми оповіщення та взаємодії з установами та відомствами, причетними до врегулювання кризових ситуацій;
• проведення ситуаційних експериментів (у разі потреби);
• ознайомлення керівника авіаційного суб'єкта з попередніми результатами інспектування, включаючи вичерпний перелік недоліків;
• проведення брифінгу (бесіди) з керівним складом САБ авіаційного суб’єкта за результатами інспектування;
• оформлення звіту (довідки, розділу до загального акта) за результатами інспектування.

  Комплексна перевірка авіаційного суб'єкта має проводитися один раз на три роки і охоплювати всі аспекти його діяльності, у тому числі виконання польотів і авіаційних робіт поза межами постійного місця базування, з метою забезпечення стандартизованого рівня захисту діяльності авіаційного суб’єкта від АНВ.

  6.5.3. Комплексна перевірка охоплює всі авіаційні суб'єкти, розташовані на території конкретного авіапідприємства.

  6.5.4. Комплексна перевірка здійснюється фахівцями УАБ у складі комісії.

  6.5.5. У процесі інспектування для підтвердження виконання встановлених правил, стандартів і процедур, що застосовуються у сфері забезпечення АБ, фахівці УАБ мають керуватись виключно законодавством України та відповідними нормативними вимогами й авіаційними правилами.

  6.5.6. Як правило, комплексна перевірка здійснюється протягом 14 робочих днів з дня одержання заявником висновку щодо можливості її проведення.

  6.5.7. Інспектування стану АБ та захищеності авіаційного суб’єкта має здійснюватися у загальному плані за такими напрямками:

• перевірка відповідності Програми АБ існуючим вимогам;
• перевірка реалізації рекомендацій контрольного органу, наданих під час попередніх перевірок;
• аналіз періодичності проведення засідань комітету безпеки аеропорту (аеродрому), його персональний склад, повноваження;
• перевірка програм навчання і підготовки (сертифікації) співробітників САБ, особливо операторів пунктів контролю на безпеку, та інших категорій авіаційного персоналу;
• перевірка чинності сертифіката САБ та переліку послуг, які надаються авіапідприємством на договірній основі;
• перевірка чинності угод, укладених авіапідприємством з іншими суб'єктами авіаційної діяльності з надання сертифікованих послуг з АБ;
• аналіз результатів проведення навчань для відпрацювання заходів безпеки авіаційного суб'єкта;
• перевірка заходів практичного забезпечення пропускного та внутрішнього об'єктового режиму;
• перевірка технічного стану огорожі, контрольно-пропускних пунктів, їх облаштування, ефективності функціонування пропускної системи;
• перевірка захищеності контрольованої та стерильної зон, а також інших зон обмеженого доступу;
• перевірка системи охорони ПС, об'єктів інфраструктури забезпечення польотів, радіонавігаційного забезпечення, складів паливно-мастильних матеріалів, мережі електропостачання, засобів зв’язку тощо;
• перевірка безпеки з урахуванням наявності уразливих точок;
• перевірка заходів контролю на безпеку пасажирів, їх ручної кладі та багажу;
• перевірка заходів контролю на безпеку зареєстрованого багажу, кур'єр-ських, поштових відправлень та бортприпасів;
• перевірка заходів безпеки в цехах (пунктах) приготування та комплектування бортового харчування і практики їх безпечної доставки до ПС;
• перевірка технічних засобів контролю на безпеку та їх відповідності державним стандартам України;
• перевірка стану профілактичного обслуговування та калібрування технічних засобів безпеки, періодичності їх перевірки відповідно до складених графіків;
• перевірка технічних систем сигналізації, відеоспостереження, захисного та охоронного освітлення на об'єктах;
• перевірка схеми оповіщення взаємодійних підрозділів силових міністерств та відомств (у разі загрози безпеці ЦА);
• перевірка адекватності процедур, що запроваджуються в авіапідприємстві у разі виникнення кризової ситуації;
• перевірка укомплектованості рухомого, стаціонарного аварійного (оперативного) центрів, їх забезпечення електропостачанням, каналами радіо та провідного зв’язку.

  6.5.8. Зазначений перелік за кожним пунктом перевірки не є вичерпним і може конкретизуватись у залежності від складності та функціональної діяльності авіапідприємства та програми, що складається для перевірки такого суб'єкта.

  6.5.9. Комплексна перевірка здійснюється за програмою, що затверджується керівництвом УАБ Державіаслужби для кожного авіаційного суб'єкта.

  6.5.10. Програма інспектування має забезпечувати отримання конкретної доказової інформації про відповідність практичних заходів безпеки організаційно-розпорядчим документам та нормативній базі.

  6.5.11. До початку комплексної перевірки заявник (авіапідприємство) готує відповідний (вторинний) пакет організаційно-розпорядчих та експлуатаційних документів (додаток 4), які надаються безпосередньо під час інспекційної перевірки для визначення їх відповідності вимогам Державної програми авіаційної безпеки ЦА та після усунення зауважень .

  6.5.12. Комплексні перевірки авіаційних суб’єктів ЦА повинні проводитися у будь-який час, включаючи вихідні і святкові дні, а також у нічний час. Авіаційний суб’єкт, що підлягає інспекції з АБ, оповіщається за 1 місяць до її проведення. Представник організації, що підлягає інспектуванню, може супроводжувати інспектора з АБ на прохання останнього.

  6.5.13. У разі виявлення інспектором АБ недоліків щодо дотримання чинних правил, стандартів і процедур АБ, залежно від ступеня їх наслідків і загрози, інспектор може застосувати такі санкції:

• примусити вповноважену особу або організацію на місці негайно усунути виявлені недоліки;
• там, де обставини вказують на грубі порушення, пов'язані з невиконанням установлених національним законодавством правил, процедур і стандартів, визначити перелік слабких місць, що підлягають усуненню, і термін їх усунення;
• у разі неусунення або неналежного усунення виявлених грубих порушень у зазначені терміни, що можуть призвести до важких наслідків, припинити дію сертифіката САБ або авіапідприємства.

6.6. Після проведення кожної інспекції складається відповідний звіт, у якому зазначаються основні недоліки та/або невідповідності чинному законодавству, а також перелік з термінами усунення і рекомендації з практичних заходів щодо посилення заходів АБ. Суттєві недоліки, які можуть сприяти скоєнню АНВ, повинні бути включені в звіт інспекційної перевірки, який після його затвердження надається для ознайомлення начальнику авіаційного суб’єкта, що перевіряється.

7. Сертифікаційні перевірки

Сертифікаційні перевірки з АБ проводяться відповідно до вимог чинних Правил сертифікації авіаційних суб’єктів з метою:

• визначення відповідності нормативно-правового забезпечення САБ авіаційних суб’єктів установленим вимогам;
• визначення відповідності рівня підготовки персоналу САБ авіаційних суб’єктів установленим кваліфікаційним вимогам з АБ;
• визначення відповідності рівня забезпечення АБ авіаційних суб’єктів установленим правилам, стандартам і процедурам АБ.

7.1. Державіаслужбою при здійсненні процедур сертифікації авіапідприємств з АБ встановлено таку послідовність:

• прийняття та реєстрація заявки на сертифікацію;
• експертиза заявки та доданого до неї первинного пакета документів;
• оформлення висновку за результатами попередньої оцінки доказової документаційної бази з письмовим повідомленням заявнику про недоліки, які виявлені під час експертизи;
• отримання від заявника додаткових документів, що свідчать про усунення недоліків, та їх експертиза;
• проведення сертифікаційної перевірки;
• оформлення акта за результатами сертифікаційної перевірки із зазначенням виявлених недоліків та рекомендацій щодо їх усунення;
• повторна сертифікаційна перевірка (у разі необхідності);
• підготовка рішення про видачу (або відмову у видачі сертифіката) авіаційному суб'єкту за результатами сертифікаційної перевірки;
• оформлення та видача сертифіката в установленому законодавством порядку;
• подальший контроль та інспектування авіаційного суб’єкта з АБ.

7.2 . Вимоги до оформлення доказової документаційної бази

7.2.1. Доказова документаційна база з АБ приймається до розгляду УАБ Державіаслужби за умови дотримання вимог, визначених в Інструкції про порядок проведення перевірки стану авіаційної безпеки в авіаційних суб’єктах, за такими напрямками:

• документи за формою та змістом мають відповідати рекомендаціям відповідних Правил сертифікації авіаційних суб'єктів;
• документи мають відповідати стандартам діловодства, прийнятим в Україні, і повинні викладатись державною мовою;
• документи мають бути затверджені в установленому порядку;
• документи приймаються до розгляду у вигляді оригіналів і копій, нотаріально засвідчених у встановленому законодавством порядку;
• документи мають бути укомплектовані згідно з переліком первинного пакета документів, що додаються до заявки на сертифікацію відповідного авіаційного суб'єкта;
• документи, які мають підчистки, рукописні або машинні виправлення, не завірені підписом та печаткою, не розглядається.

7.3. Розгляд доказової документаційної бази

7.3.1. Заявка на сертифікацію відповідного суб'єкта авіаційної діяльності та доданий до неї первинний пакет документів розглядаються фахівцями УАБ від одного до трьох тижнів.

7.3.2.. Якщо відомості, наведені в документах, недостатні за обсягом або документи не відповідають вимогам відповідних нормативних актів , що не дає підстави до вчасного їх розгляду, особа відповідальна за розгляд документів робить заявникові письмовий запит протягом 5 діб після реєстрації документів до розгляду. У цьому разі термін розгляду документів може бути подовжений від 5 до 10 робочих днів з часу отримання додаткових документів або усунення недоліків у їх оформленні.

7.3.3. Після розгляду доказової документації представником УАБ складається висновок, у якому зазначаються результати експертизи. У листі узгодження пакета документів зазначаються найбільш суттєві недоліки або робиться запис „без зауважень”, що завіряється підписом відповідального за розгляд фахівця. Один примірник висновку разом з первинним пакетом документів повертаються заявнику протягом 3 робочих днів з часу завершення їх розгляду. Другий примірник включається до наглядової справи авіаційного суб'єкта, що зберігається в УАБ.

7.3.4. Експлуатаційні документи (технології, акти, протоколи, карти – наряди, графіки, схеми тощо ) вивчаються під час інспекторської перевірки шляхом порівняльного аналізу цих документів з форматом експлуатаційних процедур відповідно до умов функціонування конкретного авіаційного суб’єкта.

7.3.5. В окремих випадках УАБ може вимагати від заявника надання додаткових документів, крім перелічених у первинному пакеті.

8. Планові перевірки

8.1. Планові перевірки здійснюються з метою:

• визначення відповідності однієї або декількох стандартних експлуатаційних процедур, що вживаються САБ, та/або авіаційних суб’єктів вимогам Державної програми авіаційної безпеки ЦА;
• визначення уразливих точок у системі забезпечення АБ САБ та/або авіаційних суб’єктів для розробки рекомендацій щодо посилення заходів у сфері забезпечення АБ у зазначеному авіаційному суб'єкті ЦА;
• визначення аспектів, пов'язаних з процедурами або заходами в сфері АБ, які можуть бути використані для внесення змін до Державної програми з АБ, інших нормативно - правових актів, що регулюють АБ.

8.2. Авіаційний суб’єкт підлягає плановій перевірці щодо забезпечення АБ не більше одного разу на рік.

Висновки планової перевірки повинні бути достатньо обґрунтованими для того, щоб Державіаслужба могла зробити висновок щодо відповідності стандартів, правил, процедур, які застосовує дана САБ та/або авіаційний суб’єкт, вимогам чинного законодавства з питань АБ.

8.3. Під час планової перевірки інспектуванню підлягає весь комплекс заходів АБ або окремі напрямки забезпечення АБ авіаційним суб’єктом.

Планові перевірки проводяться в порядку пріоритетності на основі оцінки загроз і обсягу перевезень. У тому випадку, коли рівень загрози декількох експлуатантів оцінюється як однаковий, пріоритет надається експлуатантам, які мають більший обсяг перевезень.

8.4. Інспектор АБ з метою повноти оцінки перевірки може проводити опитування будь-яких співробітників САБ для отримання інформації щодо рівня АБ і виконання правил, стандартів і процедур щодо забезпечення АБ.

8.5. Організація, що перевіряється, отримує повідомлення про проведення перевірки не пізніше ніж за 4 робочі тижні. У повідомленні зазначається перелік напрямків, що підлягають перевірці.

8.6. Група експертів перевіряє організацію протягом часу, який вона вважає необхідним. Перевірка також може проводитися в нічний час і у вихідні дні.

8.7 У разі виявлення інспекторами АБ недоліків у виконанні чинних правил, стандартів і процедур, передбачених Державною програмою АБ ЦА, залежно від ступеня їх наслідків і загрози інспектори мають право примусити вповноважену особу або організацію на місці усунути виявлені недоліки, а саме:

а) там, де виявляються грубі порушення, пов'язані з невиконанням установлених чинним законодавством правил, стандартів і процедур, визначити перелік слабких місць, що підлягають усуненню, і терміни їх усунення;

б) у разі неусунення або неналежного усунення виявлених грубих порушень у зазначені терміни, що може сприяти скоєнню АНВ, уважається за доцільне припинити дію сертифіката САБ або авіапідприємства в установленому порядку.

Інспектор АБ не зобов’язаний під час перевірки давати консультації, поради персоналу з АБ, а тільки, якщо це необхідно, указати на недоліки начальнику відповідної САБ.

У разі необхідності негайного усунення недоліків авіаційний суб’єкт повідомляється письмово з вимогою доповісти Державіаслужбі про усунення недоліків з метою недопущення подібних прецедентів у майбутньому.

9. Позапланові перевірки

9.1. Позапланові перевірки здійснюються у разі отримання інформації про загрозу здійснення АНВ або з метою оцінки стану готовності авіаційного суб’єкта забезпечити його захист від АНВ та/або підготовки персоналу до дій у кризових ситуаціях.

9.2. Позапланова перевірка охоплює лише окремі напрямки забезпечення АБ, стан яких уважається незадовільним.

9.3. Позапланова перевірка здійснюється інспекторами УАБ як у складі комісії, так і окремо за функціональним напрямком діяльності.

9.4. Позапланові перевірки авіаційних суб’єктів та інших суб'єктів ЦА проводяться у будь-який час, включаючи вихідні і святкові дні, а також в нічний час. Представник інспектованої організації може супроводжувати інспектора АБ на прохання останнього.

10. Інспектування авіаційних суб’єктів поза межами України

10.1.1. Інспектування авіаційних суб’єктів (експлуатантів) щодо виконання вимог забезпечення авіаційної безпеки під час виконання польотів і авіаційних робіт в інших державах здійснюється спеціалістами – інспекторами УАБ Державіаслужби у складі відповідної комісії (групи) на підставі плану – графіку, затвердженого наказом Державіслужби.

10.1.2. Інспектування експлуатанта поза межами місць постійного базування з авіаційної безпеки здійснюється за програмою, що затверджується начальником управління авіаційної безпеки Державіаслужби і містить такі розділи:

• документаційне забезпечення авіаційної безпеки експлуатанта;
• технічне забезпечення авіаційної безпеки повітряних суден;
• заходи авіаційної безпеки на аеродромі тимчасового базування;
• практичні дії членів екіпажу ПС та авіаперсоналу;
• безпека членів екіпажу ПС та авіаперсоналу поза межами аеродрому;
• оцінка рівня загрози при виконанні польотів у конкретній державі;
• аналіз додаткових заходів забезпечення авіаційної безпеки.

  10.1.3. За результатами інспектування складається відповідний розділ, що включається до загального акту перевірки, який подається до затвердження Голові Державіаслужби в установленому порядку.

  10.1.4 У разі одержання інформації про порушення ліцензійних умов, Державіаслужба за рішенням її керівництва здійснює позапланові перевірки з метою контролю за виконанням вимог авіаційної безпеки, визначених у дозволах та ліцензіях, одержаних експлуатантами для роботи в інших державах.

11. Ситуаційний експеримент

11.1. Ситуаційний експеримент – це процедура з проведення голосної або не гласної перевірки одного із заходів забезпечення авіаційної безпеки, за якою імітується спроба скоєння акту незаконного втручання.

Проведення ситуаційного експерименту здійснюється на підставі відповідної вказівки керівництва Державіаслужби та з відома особи, відповідальної за організацію заходів безпеки авіаційного суб’єкту.

11.2 Ситуаційний експеримент може здійснюватися шляхом:

• використання недійсного документу на право входу та перебування у контрольованій зоні аеродрому (аеропорту), авіаційного об’єкта;
• використання імітаторів вибухового пристрою, вогнепальної, холодної зброї, засобів підриву для перевірки професійної майстерності операторів технічних засобів контролю на безпеку;
• використання умовно полишених речей в операційних зонах (у тому числі стерильних) та залах очікування пасажирських терміналів з метою оцінки реагування авіаперсоналу на можливе джерело загрози безпеці;
• використання приватного автотранспортного засобу, полишеного без нагляду у визначеній зоні аеродрому (аеропорту);
• використання мовної та письмової інформації, що містить окремі елементи загрози з метою оцінки своєчасності дій авіаційного персоналу та часу проходження сповіщення про умовну небезпеку;

11.3. Ситуаційний експеримент, як правило, здійснюється за письмовим приписом керівника управління авіаційної безпеки Державіаслужби, у якому зазначається:

• прізвище та посада фахівця управління авіаційної безпеки, якому доручається здійснити експеримент;
• вид експерименту;
• мета експерименту;
• засоби, що мають використовуватись під час експерименту, їх відповідність безпечному використанню;
• термін дії припису.

11.4. За результатами ситуаційного експерименту складається окремий протокол, один примірник якого додається до звіту про інспекційну перевірку. Із зазначеним протоколом під підпис мають бути ознайомлені всі учасники експерименту.

11.5. Категорично забороняється здійснювати ситуаційні експерименти без зазначеного припису та без відома особи, відповідальної за організацію заходів безпеки авіаційного суб’єкту. Не допускається проводити будь-які ситуаційні експерименти на об’єктах, що охороняються озброєною охороною та методами, що можуть порушити технічну укріпленість та цілісність об’єкту, який знаходиться під охороною та наглядом технічних засобів.

11.6. При проведенні ситуаційного експерименту фахівець УАБ Державіаслужби несе відповідальність за те, щоб експеримент:

• проводився в рамках чинного законодавства;
• не загрожував життю людей;
• не загрожував безпеці ПС та інших об'єктів авіапідприємства;
• не завдав збитків власнику майна;
• здійснювався під постійним контролем;
• не викликав паніки серед пасажирів.

11.7. Зразки виробів, призначені для проведення ситуаційного експерименту, повинні бути деактивовані (при використанні стрілецької зброї), у разі використання імітаторів саморобних вибухових пристроїв – не мати вибухових речовин. Крім того, щоб уникнути паніки та неконтрольованого використання, зразки повинні надійно зберігатися або переноситися в закритому вигляді.

11.8. Персонал, який перевіряється, не повинен знати про проведення ситуаційного експерименту.

11.9. Ситуаційний експеримент може проводитися як окремо, так і за участю правоохоронних органів.

12. Розслідування

12.1. Державіаслужба повинна мати кваліфікований персонал і відповідну нормативно-правову базу (Правила розслідування з АБ) з проведення розслідувань у сфері АБ у власній, а також, у разі необхідності, і в іншій країні.

Проведення службових розслідувань за фактами порушень, невиконання або неналежного виконання вимог Державної програми є обов’язковим.

Розслідування проводиться з метою визначення:

• де, яким чином і чому сталося порушення у системі захисту від АНВ або стався інцидент;
• будь-якого слабкого місця, яке призвело до порушення і може пояснити причини інциденту;
• фізичної або юридичної особи, відповідальної за виявлені порушення і/або інцидент;
• які протиправні дії, у разі їх виявлення, були скоєні і чи підпадають вони під адміністративну та/або кримінальну відповідальність;
• які легітимні заходи будуть вжиті і можуть вважатися доцільними.

12.2. Проведення службового розслідування доручається:

12.2.1. Інспектору УАБ керівником Державіаслужби.

12.2.2. Заступнику керівника авіапідприємства з АБ або начальнику САБ чи особі, яка виконує обов’язки такого заступника у встановленому порядку, керівником Державіаслужби або керівником авіапідприємства.

12.3. Проведення службового розслідування здійснюється в термін до 10 робочих днів.

12.4. Термін службового розслідування може бути подовжений керівником Державіаслужби до 20 робочих днів у таких випадках:

• за обґрунтованим письмовим клопотанням керівника авіапідприємства;
• на підставі письмового рапорту спеціаліста УАБ Державіаслужби;
• на підставі клопотання або рапорту про об’єктивні причини, що призвели до подовження терміну проведення службового розслідування.

12.5. Після проведення розслідування інспектор може дати рекомендації щодо:

• того, ким та які заходи повинні бути впроваджені з метою попередження повторних протиправних дій;
• фізичної або юридичної особи, яка може бути притягнута до відповідальності.

13. Порядок звітності

13.1. Після проведення кожної перевірки інспектор стисло інформує керівника авіапідприємства та складає відповідний звіт, який підрозділяється на окремі блоки за напрямками перевірки.

Авіаційні суб’єкти надають інформацію (звіт) про стан виконання власної інструкції контролю якості з питань АБ у встановленому порядку.

13.2. Звіт за результатами перевірки (інспектування, ситуаційних експериментів, розслідувань) готується особою, яка здійснювала процедуру інспектування. У разі необхідності, за вказівкою голови комісії (керівника робочої групи) звіт готується безпосередньо на місці перевірки.

13.3. Звіт інспектування незалежно від форми його викладення (акт, довідка) має бути складений за такими напрямками:

• загальна частина, у якій викладається підстава для перевірки, склад комісії (прізвище та посада інспектора), період та місце перевірки. Окремо зазначається повна юридична назва авіаційного суб’єкта, що інспектується та його місцезнаходження;
• вступна частина, у якій подаються мета перевірки та посилання на організаційно-розпорядчі і нормативні документи, за якими здійснюється інспектування;
• головна частина, у якій описується результати інспектування авіаційного суб’єкта за відповідними напрямками. У головній частині звіту також наводиться аналіз якості виконання встановлених процедур з авіаційної безпеки, стан виконавчої дисципліни, звітування керівництвом авіаційного суб’єкта, а також узагальнюється інформація з визначення рівня забезпечення авіаційної безпеки на даному суб’єкті. У зазначеній частині дається професійна оцінка діяльності посадової особи, відповідальної за організацію заходів з авіаційної безпеки та авіаційного персоналу, причетного до виконання таких заходів. Якщо за минулий (міжсертифікаційний) період у діяльності авіаційного суб’єкта мали місце суттєві недоліки та протиправні посягання, зазначається які заходи вжиті для виправлення недоліків та інше;
• заключна частина має містити перелік недоліків із зазначенням джерела їх походження та ступеню впливу на загальний рівень безпеки авіаційного суб’єкту. За необхідності, у заключній частині звіту надаються рекомендації щодо усунення недоліків, та встановлюється термін їх виконання. Якщо за результатами інспектування проводився брифінг (зустріч з посадовими особами та авіаційним персоналом), надається стисле резюме за результатами такої зустрічі.

13.4. При підготовці звіту інформацію слід викладати лаконічно. Не допускається неоднозначне трактування результатів перевірки та таке, що може бути сприйняте як некоректне стосовно діяльності посадових осіб авіапідприємства в цілому.

13.5. Діяльність авіаційного суб’єкта щодо забезпечення виконання встановлених вимог АБ оцінюється за такими категоріями, а саме:

• 1-ша категорія, відповідає вимогам Державної програми АБ ЦА без надання рекомендацій з усунення недоліків;
• 2 -га категорія, відповідає вимогам Державної програми АБ ЦА, мають місце окремі недоліки, пов’язані з якістю виконання персоналом правил, стандартів, процедур;
• 3-тя категорія, відповідає вимогам Державної програми АБ ЦА, але мають місце серйозні порушення, які безпосередньо впливають на стан АБ. У цьому разі керівництво авіаційного суб’єкта негайно складає план усунення недоліків. Якщо цей план не виконано в зазначені та погоджені з Державіслужбою терміни (але не більше ніж 6 місяців) та/або авіаційний суб’єкт нездатний забезпечити стандартизований рівень захисту від АНВ, управління авіаційної безпеки подає клопотання керівництву Державіаслужби про призупинення дії сертифіката;
• 4-та категорія, не відповідає вимогам Державної програми АБ ЦА. У разі неможливості термінового приведення стану АБ у відповідність до встановлених вимог керівництву Державіаслужби подається клопотання про анулювання дії сертифіката САБ авіаційного суб’єкта в установленому порядку.

Крім того, під час перевірки інспектор АБ використовує інші критерії оцінки, а саме:

• НП (не підтверджено), тобто не встановлено достовірності того, що не підтверджено;
• НВ (не впроваджено), у разі відсутності або невпровадження у даному авіаційному суб’єкті заходів безпеки. Перелік базових питань з метою оцінки якості виконання службових обов’язків персоналом САБ надається у Посібнику (додаток 5), який вважається складовою частиною звіту під час сертифікації САБ авіаційного суб’єкта.

13.8. Звіт за результатами перевірки перед його затвердженням керівництвом Державіаслужбою подається для узгодження начальнику УАБ або особі, яка його заміщує у встановленому порядку.

13.9. Інспектор АБ не має права доводити до відома керівників авіаційних суб'єктів та місцевої влади не узгоджені з керівництвом Державіаслужби висновки.

13.10. Після ознайомлення з висновками звіту перевірки авіаційний суб’єкт надає протягом 2 робочих тижнів план усунення недоліків у визначені терміни. Після затвердження Державіаслужбою цього плану здійснюється контроль за його виконанням.

14. Право суб’єкта забезпечення авіаційної безпеки на оскарження дії керівництва Державіаслужби щодо здіснення сертифікації

14.1. Рішення керівництва Державіаслужби про відмову у видачі (продовження строку дії ) сертифіката, призупинення його дії чи анулювання може бути оскаржене суб’єктом забезпечення авіаційної безпеки в установленому законом порядку.

ДОДАТКИ