ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України про приєднання до Конвенції про уніфікацію деяких правил міжнародних повітряних перевезень

1. Обґрунтування необхідності прийняття акта

На виконання Плану заходів щодо виконання у 2006 році Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15 березня 2006р. №151-p., Мінтрансзв'язку розроблено проект Закону України про приєднання до Конвенції для уніфікації деяких правил міжнародних повітряних перевезень, Монреаль, 1999р. (далі - Монреальська Конвенція).

Монреальська Конвенція була прийнята 28 травня 1999 року у рамках Дипломатичної конференції з повітряного права (Монреаль, штаб-квартира Міжнародної організації цивільної авіації - ІКАО) шляхом кодифікації складної системи міжнародного приватного повітряного права, що склалася у період з 1929 по 1999 роки у рамках Конвенції для уніфікації деяких правил міжнародних повітряних перевезень, Варшава, 1929р. (далі - Варшавська Конвенція).

На цей час учасниками Монреальської Конвенції є 83 держави світу.

Транспортування пасажирів і вантажу повітряним транспортом характеризуються масовістю, ритмічністю і достатньою складністю, у зв'язку з чим, необхідно встановити чіткий правовий базис для здійснення повітряних перевезень, правові механізми та обов'язки учасників транспортного процесу, а саме головне, визначити відповідальність за транспортування пасажирів і вантажу.

Причинами приєднання до Монреальської Конвенції є невідповідність потребам сьогодення соціальних та економічних стандартів щодо меж відповідальності, встановлених у рамках Варшавської Конвенції: довготривалого розгляду претензій, що шкодить репутації повітряного транспорту в цілому; встановлення державами різних меж відповідальності; необхідність консолідації усього наявного конвенціонального механізму з питань повітряних перевезень, а також імплементація міжнародної практики стосовно повітряного транспорту, що склалася протягом певного часу.

Згідно з висновком Міністерства юстиції України (лист від 09.10.2006 №26-34-765) участь України у Конвенції може бути оформлена відповідно до пункту „а" частини першої статті 13 Закону України „Про міжнародні договори України" шляхом приєднання.

2. Мета і шляхи її досягнення

Монреальська Конвенція модернізує та зміцнює міжнародно-правовий режим, встановлений Варшавською Конвенцією та рядом інших документів, які доповнюють та змінюють її, та визначає зведені й однакові правила, що стосуються міжнародного перевезення пасажирів, багажу і вантажу, що здійснюється за винагороду повітряним транспортом. Монреальська Конвенція відновлює вкрай необхідний для міжнародної системи повітряного транспорту рівень однакових та передбачуваних правил, що стосуються міжнародного перевезення пасажирів, багажу та вантажу. Зберігаючи основні положення Варшавської Конвенції, якими успішно користувалося світове співтовариство протягом кількох десятиліть, Монреальська Конвенція забезпечує необхідну модернізацію у ряді ключових напрямків:

• встановлюється дворівнева система відповідальності за заподіяння смерті або тяжкого тілесного ушкодження та шляхом сприяння швидкому відшкодуванню завданих збитків без довготривалої судової процедури;
• суми виплат постраждалим від авіаційної події при міжнародному повітряному перевезенні збільшуються з 20 000 дол.США до 100 000 Спеціальних Прав Запозичення - СПЗ (приблизно 120 000 дол.США);
• встановлюється відповідальність авіаперевізника за затримку рейсу, що забезпечує додатковий захист прав пасажирів;
• авіаперевізники можуть домогтися суттєвої експлуатаційної економії за рахунок використання спрощених проїзних документів, особливо в галузі вантажних перевезень, та підвищення можливості більш ефективно управляти ризиками.

Особливістю Монреальської Конвенції є те, що вона надає можливість брати участь в ній не тільки державам-учасникам, але й регіональним організаціям економічної інтеграції.

Монреальська Конвенція полегшує використання та спрощує існуючі проїзні документи (пасажирські квитки, авіавантажні накладні), дозволяючи застосовувати електронні проїзні та перевізні документи та комп'ютерні засоби обробки даних.

Головною особливістю Монреальської Конвенції є відсутність ліміту відповідальності авіаперевізника, тоді як Варшавська Конвенція встановлює межу відповідальності за заподіяння смерті або тяжкого тілесного ушкодження пасажирів. Вона також спрямована на захист фізичних осіб, у випадку авіаційної події.

Авіаперевізнику необхідно негайно провести попередні виплати для надання допомоги потерпілій особі в задоволенні її невідкладних матеріальних потреб, з цією метою Конвенція встановлює дворівневий режим, відповідальності авіаперевізника. За доведену шкоду, розміри якої не перевищують 100 000 СПЗ на кожного пасажира; авіаперевізник несе об'єктивну відповідальність (незалежно від вини) і лише у разі недбалості пасажира або особи, яка вимагає компенсації, авіаперевізник може частково чи повністю звільнятись від відповідальності (п.1 ст. 21). Відповідальність авіаперевізника за шкоду, розміри якої перевищують 100 000 СПЗ, ґрунтується на системі презумпції вини без встановлених меж відповідальності. Перевізник не несе відповідальності за таку шкоду, якщо він доведе, що шкода не була заподіяна в результаті його недбалості або неправомірної дії чи бездіяльності (п.2 ст. 21).

Монреальська Конвенція встановлює вимогу про обов'язкове страхування, відповідно до якої авіаперевізники повинні представляти докази наявності договорів страхування, що гарантують отримання компенсації, а також забезпечити відшкодування шкоди без необхідності тривалого судового процесу (ст. 50).

Що стосується юрисдикції, то, крім вже існуючих в інших документах "Варшавської системи" можливостей подання позовів, Монреальська Конвенція передбачає, що в разі тілесного ушкодження або смерті пасажира позов може бути поданий також до суду держави, у якій пасажир на момент події має основне і постійне місце проживання, за умови, що авіаперевізник має необхідну експлуатаційну та комерційну присутність в цій державі (ст.33).

Істотним нововведенням Монреальської Конвенції в порівнянні з положеннями Варшавської Конвенції є уточнення, що проїзний документ може видаватися як на одного пасажира (індивідуальний), так і на групу пасажирів (груповий). Цей документ може бути замінений електронним документом, а пасажирові може бути надано його копію на паперовому носії (ст.3).

Монреальська Конвенція містить також положення стосовно відповідальності фактичного перевізника і перевізника за договором відносно пасажира та вантажовідправника (ст.40), які перенесені з Гвадалахарської конвенції 1961 року, учасницею якої є Україна.

3. Правові аспекти

У даній сфері правового регулювання діють:

• Конвенція для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних сполучень (Варшава, 12.10.29, ратифікована 14.08.59);
• Протокол про зміну Конвенції для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень, підписаного у Варшаві 12 жовтня 1929 року (Гаага 28.09.55, ратифікований 23.06.60);
• Конвенція додаткової до Варшавської конвенції для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень, здійснюваних особами, що не є перевізником за договором (Гвадалахара, 18.09.61, ратифікована 05.10.83).

У разі приєднання України до Монреальської Конвенції вона матиме переважну силу відповідно до ст.55 даної конвенції, встановленими вищезазначеними конвенціональними механізмами.

Прийняття Монреальської Конвенції буде істотним механізмом для підвищення рівня безпеки польотів в Україні та стимулюватиме заходи з боку авіаперевізників для уникнення тілесних та матеріальних пошкоджень пасажирів та їх багажу.

Фактично підвищиться захист з боку держави найвищої цінності людства життя людини. З урахуванням участі усіх держав членів ЄС у Монреальській Конвенції з боку України буде досягнута гармонізація правових норм з правовим полем Євросоюзу. Приєднання до Монреальської Конвенції вимагатиме внесення змін до Правил повітряних перевезень пасажирів та багажу (затверджені наказом Державіаслужби від 14.03.2006 №187 і зареєстровані в Міністерстві юстиції України 13.06.2006 за №706/12580) та Правил повітряних перевезень вантажів (затверджені наказом Державіаслужби від 14.03.2006 №186 і зареєстровані в Міністерстві юстиції України 13.06.2006 за №705/12579).

4. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація проекту акта не призведе до фінансових і матеріальних витрат з державного бюджету, оскільки підвищення страхових премій для забезпечення належного покриття відповідальності за збитки вже включається у вартість повітряного перевезення при перевезеннях на територію країн-учасниць Монреальської Конвенції.

5. Позиція заінтересованих органів

Проект акта буде направлено на погодження до (Державної митної служби України, Міністерства закордонних справ України, Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України, Служби безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва).

6. Регіональний аспект

Проект Закону України "Про приєднання до Конвенції про уніфікацію деяких правил міжнародних повітряних перевезень" не стосується питання розвитку адміністративно-територіальних одиниць.

7. Громадське обговорення

Громадське обговорення даного законопроекту забезпечено шляхом розміщення на офіційному сайті Державної авіаційної адміністрації www.avia.gov.ua.

8. Прогноз результатів

Приєднання до Монреальської Конвенції забезпечить приведення до міжнародних стандартів регулювання в Україні захисту інтересів користувачів повітряного транспорту, а також підвищення безпеки польотів шляхом посилення рівня відповідальності з боку авіанеревізників за життя окремої особи, що в свою чергу буде сприяти зростанню привабливості послуг національних авіаперевізників у міжнародному сполученні та отримання додаткових конкурентних переваг вітчизняних авіаперевізників при виконанні повітряних перевезень, порівняно з авіаперевізниками держав-учасниць Варшавської Конвенції.